– Я її сто років не бачив! А тебе щодня бачу, – на святі чоловік дбав про свою подругу та ігнорував мене

Нещодавно чоловік прийшов із роботи та розповів, що у них там намітився корпоратив. І всі прийдуть з парами, тому я маю поміняти свої плани і вирушити з ним.

Я була не проти: втомилася сидіти вдома з дитиною, давно хотілося розвіятись. Подзвонила мамі та про все домовилася. У призначений день ми зібралися та поїхали. На шляху чоловік розповідав, хто там буде, на цій вечірці:

– У нас була стара компанія, дружили раніше! Ще до знайомства з тобою. Потім Катька поїхала до іншої країни, а Володька звільнився.

Я не дуже уважно слухала. Чоловік і раніше розповідав історії про роботу, про колег. За його словами, у колективі були одні хитрюги, і кожен намагався його, Діму, підставити. А за кілька днів він уже змінював свою думку і казав, що ходить на роботу виключно через колектив.

Тим часом наше таксі доїхало куди треба. Ми вийшли, чоловік узяв мене за руку. Увійшли до ресторану, і за кілька хвилин мій чоловік просто зник. Адже за нами увійшла та сама Катька.

Оскільки чоловік узяв мене за руку, я очікувала, що він і пальто мені допоможе зняти. А він, тільки-но побачивши цю дамочку, просто побіг до неї. Я стояла і не розуміла, що відбувається.

Адже ми приїхали до його товаришів, я тут нікого не знала. Хіба можна було так чинити? Мене врятувала якась дівчина, провела до столиків, показала, де вимити руки. Я поводилася як підліток: ледве слухала цю милу дівчину, бо шукала очима чоловіка і розглядала Катю.

Гості все прибували. Я спочатку сиділа сама. Чоловік так і стояв зі своєю подругою біля входу, заважаючи всім людям, які входили в ресторан. Поступово зал заповнювався. Спочатку якийсь чоловік сів праворуч від мене, і тепер поряд залишався лише один незайнятий стілець.

– Я присяду? – переді мною з’явилося обличчя тієї милої дівчини.

Вона вказувала на вільний стілець. Якби вона на нього сіла, то чоловік не зміг би сісти поряд зі мною. Однак я вже настільки розлютилася, що кивнула їй. Дівчина зволікала – можливо, через мою схожу на оскал усмішку.

Хвилин через 10 усі розсілися. Було шумно та весело. Зі мною навперебій тяглися привітатись і познайомитись різні люди. А мій чоловік так і стояв із цією Катькою біля входу.

– Катя! Діма! Швидко за стіл! – голосно крикнув хтось, і солодка парочка нарешті прокинулася. Я бачила, як мій чоловік шукав мене очима, аж поки вів подругу під ручку до столів. Він дбайливо посадив Катю і нарешті спіймав мій погляд. Знизав плечима і сів поруч із нею.

Чому це я допустила? Мені тоді здавалося, що влаштувати скандал буде некрасиво. Спокійної розмови не вийшло б: чоловік у мене той ще любитель драми. Та й взагалі, я думала, він поговорить із подругою пару хвилин і піде до мене. Якось і не чекала такої ганьби.

Але побачивши, як він сів поруч із нею і почав накладати Катерині в тарілку їжу (ніхто ще не їв!), я не витримала. Мила дівчина зліва здивувалася:

– Куди ж ви? Зараз гаряче винесуть!

– Вибачте, – зі сльозами відповіла я.

І вона знову пішла проводжати мене. Я багато років собі такого не дозволяла, але зараз відкрилася незнайомій людині.

– Я з чоловіком прийшла, – з болем сказала я.

– А де він?

– Зі своєю подругою, – я дуже намагалася тримати рівний тон, ніби мене це все не зачепило.

– Діма ваш чоловік?

– Так.

– Я його позбавлю премії, – пообіцяла нова знайома.

Я одяглася і пішла надвір – таксі вже було в дорозі.

Не минуло й години – тільки-но мама пішла – як додому повернувся злісний чоловік. Мила дівчина, яка виявилася начальницею відділу, влаштувала йому прочухана – правда, наодинці. Відвела його осторонь, відірвавши від Каті, і повідомила, що я поїхала. Чоловік вирішив, що я таким вчинком його зганьбила.

– Як мені на роботу тепер іти! – хапався він за голову.

– Ти не переплутав береги? – вибухнула я. – Прийшов із дружиною, а саме все свято стирчало з цією Катею! Навіть не сів зі мною! Як тобі не соромно!

– Та я тебе щодня тут бачу! – заволав чоловік. – А її сто років не бачив! Яка ти бездушна!

– А, до речі, – згадала я і вирішила його підчепити, – ти цього місяця без премії. І готуватиме тобі Катя. І сорочки свої їй відвези.

Чоловік зрештою купив мені квітів, вибачився. Але я не думаю, що він зрозумів свою помилку. Для себе вирішила: ще хоч раз таке повториться – розлучуся.