Мати практично вижила мою дружину з моєї квартири, а тепер хоче, щоб я створив сім’ю

Існує багато недобрих історій про відносини свекрухи та невістки. Вважається, що цим двом жінкам дуже важко ужитися разом. Вони постійно ділять владу у будинку та місце на кухні.

Є, звичайно, і приклади нормальних стосунків між дружиною та матір’ю чоловіка, але я ризикувати не хотів. Тому, коли одружився – винайняв окрему квартиру. Щоб не створювати причин конфлікту між двома хоч і по-різному, але коханими жінками.

Я вважав, що якщо моя мама і дружина будуть тільки іноді бачитися на свята, вони зможуть зберегти хороші стосунки. Але я помилився.

Навіть на рідкісних спільних посиденьках мати постійно намагалася якось зачепити мою кохану. Причому явно несправедливо.

То при гостях починала голосити, що я сильно схуд. І видавала фрази в дусі: “Так, як мама, ніхто не нагодує. Хіба хтось буде за тобою так дивитися, як я?”

То критикувала зовнішність моєї Оленки: “Ти волосся випрямила? Це що, зараз так модно чи подружка порадила? Ні, не йде тобі. Як облизана”.

То чіплялася до її віку: “А що за дружина така в двадцять років? Ти ще вчишся. Майже не працюєш. По дому нічого не вмієш: ні прибрати, ні приготувати. Що за ідея так рано заміж вискакувати?”

Оленка моя сильно ображалася, але жодного разу моєї матері слова не сказала. Тільки сильно червоніла і зовсім замовкла. Я не раз намагався поговорити з мамою на цю тему. Пояснював, що дружині моїй дуже прикро чути такі слова. Та й мені неприємно.

Але моя мама вважала, що нічого такого вона не говорить. Іншим невісткам, мовляв, ще більше дістається – і нічого. Припустити, що можна просто нормально шанобливо спілкуватися, вона, певне, ніяк не могла.

Намагався я й Олені пояснити, що на мою матір ображатися безглуздо. Казав, що рано чи пізно їй набридне дружину зачіпати, і вона дасть їй спокій. Оленка тільки ще сильніше сумувала від моїх слів. Вона щиро не розуміла, чому свекруха так до неї ставиться.

Їй тоді не вистачало життєвого досвіду зрозуміти, що матері часто ревнують своїх синів до дружин. Їм складно прийняти, що не вони тепер найголовніше у житті молодого чоловіка. Але згодом це зазвичай відбувається.

Загалом так ми й жили. Поки що наодинці – все добре. А як тільки спільно – моя Оленка вже заздалегідь ходила сумна. Скасувати ж походи до батьків ми не могли. Все ж таки родичі повинні спілкуватися, навіть якщо в сім’ї хтось когось не любить.

Накипіло все в моєї дружини, коли вона готувалася до здачі диплома. Напружена навчання та підробіток вечорами її дуже втомили. А одного дня раптом без жодного попередження нагрянула моя мама. Мабуть тому, що ми вже місяць до неї не заїжджали.

У той день вона була особливо в ударі і вперше довела Олену до сліз. Сказала їй, що вона – марна істота. І не дай Боже потім такого фахівця комусь найняти на роботу.

– Ти рушники вдома нормально попрасувати не можеш, – знущалася моя мати. – Який диплом? Кому ти така взагалі потрібна?

Я намагався зупинити маму, навіть крикнув на неї. Але результату вона досягла: Альона втекла у ванну та розплакалася. Мати, задоволена зробленим ефектом, пішла. А я довго стояв під дверима, вмовляючи кохану вийти.

Вона ж відмовилася зі мною розмовляти. Подзвонила своєму батькові і вийшла тільки тоді, коли він приїхав. Тесть мене не вичитував, нічого не питав. Тільки спокійно сказав, що забирає Олену додому.

– Дівчинці треба диплом захищати, а не сімейними розборками займатися. Спокійно відучиться, а потім сядемо за круглий стіл і вирішуватимемо, чи варто вам жити разом далі. Якщо хочеш знати мою думку – то ні. Не вперше вона терпить приниження від твоєї матері. Я свою дитину ображати не дам, – заявив він.

Я дзвонив та писав дружині щодня. Запитував, як справи, як підготовка до іспиту. Вона відповідала, але якось беземоційно. Відчувалося, що їй не хочеться спілкуватися зі мною. На зустрічі вона не погоджувалась, повернутися – теж. Мені було боляче і соромно, але я думав, що час допоможе нам вирішити проблему.

Але я знову помилився. Через місяць мені зателефонував батько Олени і сказав, що вона подає на розлучення.

– Ти добрий хлопець, – сказав мені тесть. – Але, напевно, ви обоє виявилися не готовими до шлюбу та труднощів, які він несе. Мине час – обидвоє створите нормальні сім’ї. Але зараз про це думати не треба.

Я так і не побачив Олену. Вона скрізь мене заблокувала і більше не вийшла на зв’язок. Ось так закінчилося моє піврічне сімейне життя.

Найдивовижніше, що моя мати засмутилася, коли дізналася про моє розлучення. Вона стала мене всіляко ображати і говорити, що я не мужик, якщо довів до того, що від мене дружину забрали.

Я захотів повернутися до батьківської квартири, бо винаймав житло лише заради того, щоб жити з дружиною окремо.

Але вдома мати мене бачити не хоче. Вона вважає, що я маю вибудовувати своє життя окремо. Купити житло. Одружитися. Завести дітей. Для чого вона тоді виживала Олену – я не зрозумів.