Батько “зʼявився” через багато років і тепер вимагає допомоги по-родинному. Ще й ображається, що я його ігнорую!

Мій блудний татко раптово зʼявився у моєму житті. І жодної радості від спілкування із цим родичем у мене немає.

Але мене вражає його нахабство. Адже я чудово пам’ятаю, як він від нас йшов, досить доросла вже була. А тепер він з’явився і ще сміє від мене вимагати якоїсь допомоги по-родинному.

Коли батько вирішив, що наша сім’я йому не потрібна, мені було вже вісім років. Я чудово пам’ятаю, з яким скандалом супроводжувалося розлучення батьків.

Те, що вони з мамою кричали одна на одну, це ще квіточки. А от коли тато разом зі своєю матір’ю приперлися виносити з квартири все, що вони вважали своїм, це вже ягідки.

Батько тоді забрав усе: знімав килими зі стін, витягував сервізи із серванту, відключав телевізор та відеомагнітофон. Бабця не відставала, вона в цей час скручувала постільну білизну, ковдри та покривала.

Після їхнього відходу у нас квартира залишилася майже порожньою. Винесли навіть мій стіл, за яким я робила уроки. У нас залишився наш одяг, дещо з посуду та стародавній холодильник, який стояв на балконі.

Пам’ятаю, як одразу стало голосно, порожньо та холодно у квартирі. А я сиділа з мамою на кухні і намагалася якось заспокоїти її. Мама мала справжню істерику.

Поступово ми обставили квартиру заново, допомогли мамині батьки. Пам’ятаю, як дідусь рвався поставити на місце мого батька, а мама з бабусею його не пускали. З того часу минуло вже двадцять років. За цей час батько жодного разу навіть не майнув у моєму житті. Ніяких аліментів, жодних дзвінків та подарунків у свята. Просто зникла людина і все.

Я після того, як він виніс усю квартиру, батька ненавиділа, мені здається, причина в мене є для цього. З віком емоції стихли, я просто не згадувала про цю людину.

У нас із мамою прекрасні стосунки, вона із задоволенням спілкується з моїм чоловіком, порається з онукою, загалом, у нас у сімʼї все добре.

І тут у наше спокійне життя вривається тато. Він зустрів мене біля роботи. Я б і повз минула, не звернувши ніякої уваги на полисілого, постарілого і розжирілого мужика, але він розкинув руки, запрошуючи до обіймів, а сам говорив щось на кшталт “донечко, скільки років, скільки зим”.

Добре, що він сам не поліз обійматися, бо я отоварила б його важкою сумкою, бо зовсім не зрозуміла, що за кадр тут виступає.

Мені довелося вдивлятися в обличчя цієї людини, щоб впізнати в ньому свого батька. Впізнавання мені радості не додало, тому я обійшла мужика і пішла далі.

Батько ламанувся за мною, щось бурмочучи на ходу. Пропонував посидіти в кафе, поговорити, стільки років не бачилися. І мені раптом стало цікаво, до чого цей цирк.

У кафе тато ніс якусь завірюху, що давно хотів поспілкуватися, але боявся реакції моєї мами, яка заборонила до мене підходити, а він так страждав, так страждав, що настругав ще трьох дітей.

Я повірила тільки інформації про дітей, решта уваги не заслуговувала. Батько почав випитувати, як у мене справи, що нового. Ті самі питання після двадцяти років розлуки, ну так.

Мені ця вистава набридла, я прямо запитала, чого він приперся. Батько скорчив ображений вигляд, поніс нісенітницю, що ми не чужі люди, а я тут із претензіями.

Я заплатила за свою каву і пішла, цього разу батько за мною не побіг, що мене дуже потішило. Дуже сподівалася, що це наша остання зустріч, але помилилась.

Через тиждень батько знову мене впіймав після роботи, сказав, що розуміє мої почуття, тому дав час розібратися в собі, а тепер знову прийшов.

Зрозумівши, що я до розмови не схильна, батько вирішив перейти до справи. Виявилося, що він сам живе із дружиною та дітьми в області, але старший цього року поступає у нашому місті. Ось його тато і просив мене “по-сімейному” дати притулок у себе, а то квартири так дорого коштують.

– Заодно і з братом добре познайомишся, – “заманював” мене батько.

Я покрутила пальцем біля скроні і пішла далі.  Який брат? Я й його за тата не вважаю, а тут ще якісь родичі намалювалися.

Потім батько знайшов десь мій номер і почав дзвонити. Я всі номери, з яких він дзвонив, блокувала, як тільки розуміла, хто дзвонить.

Розповіла я про цю історію тільки чоловікові, маму вирішила не турбувати, вона надто близько до серця все сприймає, не хочу її головного болю.

Чоловік рветься пояснити татові помилковість його дій, але я думаю, що не треба це робити. Сподіваюся, татко сам скоро зрозуміє, що у нього жодних шансів зі мною немає і відчепиться. Але нахабство, звісно, ​​феноменальне.