Чекала в кафе на чоловіка мрії, а прийшла його мама

Кілька років тому я познайомилася в інтернеті з Гошею – приємним зовні чоловіком в окулярах, з невеликим пузиком та безмежним інтелектом в очах. Саме такого, про яке мріяла!

Я тоді твердо вирішила знайти собі чоловіка і почала думати про те, яким він має бути. Багатим та сильним? Непогано, але не те – такі мужики занадто пихаті і нахабні, часто зраджують

Простий роботяга без освіти, але з щомісячним авансом? Можна, такі хлопці мають свої плюси – працьовиті, стабільні, топлять за сімейні цінності, все до копійки приносять у будинок.

Щоправда, при цьому частенько спиваються та й про що мені, дівчині з майже захищеною кандидатською дисертацією з історії, говорити з умовним слюсарем? Повз.

У результаті дійшла висновку, що мені ідеально підійде ботан на кшталт якогось програміста, фізика-заучки або літератора. Звідси, власне, і склався образ – хлопець із пузом та в окулярах. Бажано у светрі для завершення картини.

Гоша виявився саме таким. Розповів про свій літературний проєкт, дав прочитати кілька сторінок нового фантастичного твору, чим навів мене в естетичний екстаз.

Довелося переступити через себе – сама запросила його на побачення. Адже я все-таки дівчинка, не повинна проявляти ініціативу. Хлопець своєю відповіддю зачарував остаточно: «ні, я поки що не готовий, нам потрібно краще пізнати одне одного».

Тільки через місяць Гоша, в якого я заочно закохалася і вийшла заміж, дозрів-таки до побачення. Домовилися зустрітися в одному із міських кафе, призначили час. Ох, вперше зі студентських років я пурхала на крилах!

Приїхала, сіла за стіл. Чекаю. Раптом до мене підсіла старенька жінка з серйозними очима, які, здавалося, пронизують душу наскрізь. Подумала було, що це якась міська божевільна, і вирішила вже послати її кудись подалі, але раптом бабуся заговорила.

– Ви, мабуть, Юлька?

– Юлька, вона сама. А ви, вибачте…? – у повному шоці я дивилася на співрозмовницю і розуміла, що вона зі мною знайома.

– Що ви тут робите?

– Чоловіка чекаю. Чому це вас так цікавить?

– Гошу?

Тут до мене почало доходити. Справа в тому, що мій потенційний кавалер у листуванні обмовився про свою маму. Я запитала, хто його батьки, а він відповів, що батька немає, а мама дуже розумна, але владна жінка, яка контролює кожен його крок.

І все більше про батька ні слова. Точно – ця та сама мама і є. Вечір переставав бути важким.

– Так, Гошу. А ви хто? Так і не відповіли.

– Мене звуть Маргарита Семенівна, – ім’я і по-батькові бабуся вимовила чітко, наголошуючи на деяких літерах, ніби намагаючись, щоб я все добре запам’ятала. – Я його мама.

– З вами про зустріч я, на жаль, не домовлялася.

– Ну і що? Ви хочете познайомитися з моїм сином. Добре, я не проти. Але спершу доведеться познайомитися зі мною.

Я розгублено озирнулася на всі боки і за одним із сусідніх столиків побачила мого лицаря. Не на білому коні, але із бойовою мамою. Ледве стримала сміх і дивилася на Семенівну, вичікуючи, коли та продовжить промову.

– І що ви, Юлька, мовчите? Розкажіть про себе – де працюєте, чого бажаєте від життя. Чим вам зрештою так сподобався мій синок?

– Та я вже й не пам’ятаю, чим саме.

Сказавши це, я махнула на Маргариту Семенівну рукою, наче на набридлу муху, і прямим наведенням попрямувала до столика, за яким сидів червоний Гоша.

– Пояснити мені нічого не хочеш? – запитала я.

– Ну, це моя мама, вона про мене переживає. Та що ти справді – не завадить вона нам.

– Добре, не завадить. Нехай. Лише одне питання.

– Яке?

– Ми з тобою коли в ліжко ляжемо, вона теж контролюватиме, чи все добре у її синочка?

Засміявшись, вийшла з кафе. Незважаючи на все, на душі співали райські птахи. Я зрозуміла, що в моєму житті ще далеко не все втрачено, а ось Гоші не пощастило – мати з нього ніколи не злізе.

Зрозуміло, про продовження відносин не йшлося. Нещасний хлопець мені дзвонив і писав щодня, але щоразу я йому відмовляла. Прямим текстом говорила, що хотіла стосунків із ним, а не з його мамою.

Не шкодую, що так різко знищила кохання, що ледь зародилося. Не хочу, щоб мою долю споганила в’їдлива набридлива свекруха, така, від яких страждають мільйони жінок по всьому світі!