– Якщо не хочеш прибирати – викликай клінінг і сама оплачуй його, – видав мені хлопець

Через проблеми з побутом розпалося чимало пар. І моє особисте життя, схоже, також на межі. Багато хто вважає, що тому, як будується побут, людина навчається у своїй сімʼї. Якби це було так, то в мене б із моїм хлопцем проблем напевно ніяких би не було.

У його сім’ї домашні обов’язки розподіляються між її членами. Хто раніше підвівся – той варить каву і готує сніданок. Кожен сам кладе свою брудну білизну в кошик для білизни, не розкидаючи її по всій квартирі. Посуд за собою миють. За продуктами ходять усі. Прибирають дружно.

Ідеально побудований побут, на мій погляд. Тому що всі зайняті і своїми справами, і доглядом за домом. За такого розподілу обов’язків ніхто не обтяжується прибиранням.

Але у нас із моїм хлопцем у побуті все зовсім не так, як у нього в сім’ї.

У нашій квартирі він не хоче робити нічого.

Заходить у двері, скидає брудні кросівки, одразу – брудні шкарпетки. Іде на кухню та просить покласти йому їжу. Брудну тарілку просто залишає у раковині.

Заходить в кімнату з чашкою чаю і порожню чашку потім обов’язково залишає на тумбочці.

Спочатку я думала, що він так звикає до нового дому. Тиждень терпіла. Сама приносила продукти, готувала, прибирала, відмивала та стирала його брудні речі, накладала їжу, мила посуд.

Потім таки вирішила поговорити і з’ясувати, що відбувається. Попросила не свинячити і поділити зі мною обовʼязки.

– Я всі ці побутові проблеми терпіти не можу, – зізнався мені мій хлопець. – З дитинства ненавиджу миття підлоги, посуду, прання. Завжди планував, що коли з’їду від батьків, житиму по-іншому.

– Але ж хтось повинен прибирати за тобою все це. Продукти купувати. Готувати, – сказала я. – Ми з тобою обоє працюємо. Обидвоє зайняті. Значить, і побутові обов’язки звалювати тільки мене нечесно.

– Але більшість сімей так і живе, – здивувався коханий. – Подивися на інші пари. Дівчата працюють, а ввечері готують, прибирають, перуть, прасують білизну. Хіба ні?

– А що в цей момент роблять чоловіки? – поцікавилася я.

– У чоловіка є свої обов’язки, – знизав плечима мій хлопець. – Поличку прибити. Лампочку вкрутити. Машину полагодити.

– У нас у квартирі новий ремонт, зроблений до нашого заїзду. І машини у нас немає, – нагадала я.

– Виходить, чоловічих справ поки немає, – підсумував коханий. – Як з’являться – я одразу зроблю. Машину ми теж рано чи пізно купимо. А поки позбав мене від цих розмов про прибирання.

– Виходить, ти не хочеш забиратися. Тоді я також не хочу. Давай щотижня викликатимемо клінінгову компанію. Нехай нам наводять чистоту професіонали, – спробувала вирішити питання по-своєму.

– Давай, – легко погодився хлопець. – Але оскільки ти скидаєш на клінінг свої обов’язки по дому, то оплачуватимеш зі своєї кишені. Ну, відповідно, якщо я не зможу прибити полку сам, а захочу когось викликати, то також сам оплачу. Влаштовує?

Ні, мене такий розклад не влаштовував.

Мені результат нашої розмови взагалі не сподобався. Я не планувала жити з хлопцем, повністю обслуговуючи його. У мене є моя робота, тренування. Збільшувати час на побутові питання взагалі не хочу.

Це виходить, що я у коханого перебуваю на позиції безкоштовного обслуговування.

Розподіл справ за чоловічими та жіночими обовʼязками теж справедливим не вважаю. Виходить, мій хлопець має справу раз на місяць, а мені щодня треба надриватися?

Я розумію, що треба було заздалегідь обговорити, хто що робитиме вдома. А вже потім вирішувати, чи жити разом чи ні. Але коли мій хлопець просто залишався ночувати вдома, де я жила з батьками, він постійно допомагав по дому так само, як це робив у себе вдома.

У мене навіть гадки не виникло, що в нашому спільному житті він відмовиться від усіх побутових обов’язків.

Загалом, що робити – не знаю. Можна було б просто не прибирати. Подивитися, наскільки його вистачить. Але бруд я патологічно не витримую. Від виду розкиданих речей мене просто трясе.

Мабуть, доведеться викликати коханого на вирішальну розмову і поставити питання жорстко: або разом прибираємо вдома, або розходимося. Бути слугою я не згодна.