Мама завела собі мужика, а з побутовими питаннями все одно лізе до мого чоловіка

Мама завела собі чи мужика, чи домашню собачку. У тому сенсі, що чоловік у неї абсолютно непотрібний у господарстві: нічого не може і не вміє.

І тому мама продовжує постійно смикати мого чоловіка, коли вдома потрібний якийсь дрібний ремонт. Мамин новий чоловік навіть лампочку поміняти не може, тому що у мами натяжні стелі і він не вміє там міняти лампочки.

Мені вибір мами видається сумнівним по всіх параметрах. Чоловік не красень зовні, до того ж платить аліменти на двох дітей, свого житла він не має.

На старшу дитину йому ще два роки платити до повноліття, на молодшого – років п’ять, якщо я нічого не плутаю. Якщо й помилилася, то лише у велику сторону.

Якби цей мужик  грошима вагонами забивав, я б маму, напевно, десь навіть зрозуміла. Нехай непоказний, хай аліментник, зате при грошах.

Але тут цього немає. Він отримує не велику зарплату, з яких половина йде на утримання його дітей від минулого шлюбу. Мама заробляє більше.

А ще в цього орла руки ростуть не з того місця. Він взагалі не може нічого робити по дому. Точніше, помити посуд він ще може, а от зробити так, щоб кран не капав, вже не може.

І сплатити роботу “чоловіка на годину” мамин чоловік теж не може, бо йому треба заправити машину, купити улюблений напій, а на це потрібні кошти, яких у нього небагато.

Але мама тримається за це непорозуміння всіма руками та ногами, як за дуже цінний кадр. Каже, що я нічого не розумію. Тут я з мамою згодна, я нічого не розумію.

В основному не розумію, чому мій чоловік повинен їздити до мами в квартиру лагодити крани, ставити на місце розетки, міняти лампочки, коли в неї вдома сидить і чухає черево інший мужик.

Чоловік кілька разів пропонував йому навчитися робити якісь побутові дрібниці, але маминому чоловікові це нецікаво. Він краще телевізор подивиться. Цю людину взагалі не напружує, що вона живе на правах домашнього вихованця.

У цього чоловіка є машина, але якщо маму кудись треба відвезти, особливо вранці у вихідні, мама знову смикає мого чоловіка – адже свого коханого вона будити не хоче, він втомився за тиждень.

А мій чоловік не стомлюється, він у мене робот! Йому не хочеться у законний вихідний поспати довше. Прямо межа мрій кудись тещу везти!

Увечері мамин коханий  теж не може їй допомогти – він уже улюбленого напою попив, йому за кермо не можна. Дуже зручно мужик влаштувався, нема чого сказати!

Я мамі вже не раз вказувала на те, що вона обрала “такого собі” мужика, але мама вперто стоїть на своєму – я нічого не розумію, а її коханий хороший.

– Для допомоги по дому я можу і людину найняти та їздити на таксі у справах, а він у мене для душі, – нещодавно видала мені мама.

Ах, найняти людину можеш? І на таксі у справах? Так чому в такому разі ти постійно дзвониш і смикаєш мого чоловіка?

Тепер я на мамині прохання так і відповідаю – вона може найняти людину. Нехай катається на таксі, нехай наймає майстрів для побутових потреб, а мій чоловік у цьому більше не бере участі.

Вона собі старого хом’яка завела, який тільки їсть, спить і гадить, зате гордо іменує його “своїм чоловіком”. Ось нехай тепер цей “свій чоловік” і несе це горде звання.

Мама ображається, що ми їй у відмовляємо допомозі. Але мене таке її ставлення дратує.