Одній добрій і приємній гардеробниці в театрі незнайома жінка вселила сумніви і забрала душевний спокій, почала гардеробницю розпитувати, як вона може за такі копійки працювати? Гардеробниця і задумалась
Гардеробниця в театрі дуже добре працювала. Пальто брала, номерки видавала, привітно посміхалася, бадьора літня дама, повна така, в акуратному костюмі. Приємно дивитися. І речі приємно віддавати та отримувати.
А одна жінка одержала шубу. У шубах зараз мало хто ходить, – світ змінюється. Але шуба дорога, її треба носити, якщо вже купили таку дорогоцінну річ… І на дамі багато дорогоцінного: золото та каміння. І аромат нудотний, сильний. І довгі сині нігті. Мабуть, модні.
Дама взяла свою шубу і сказала насмішкувато: мовляв, що це за оголошення тут у вас? Потрібні працівники в гардероб. Зарплата смішна! Злиденна зарплата. Жах. А у нас гардеробники отримують в рази більше!
Повна літня гардеробниця збентежилася трохи. І спитала: “Де ж така хороша зарплата?”. Дорогоцінна дама укуталася в шубу і невиразно махнула рукою з синіми нігтями. Пояснила: “У нас. Яка різниця, по суті? Але у нас більша зарплата. Як це ви за такі копійки працюєте?”
І пішла, стукаючи підборами. А літня гардеробниця зникла. Замислилась. Їй уже не хотілося так бадьоро та енергійно працювати. Їй взагалі не хотілося працювати. І усмішка зникла з її обличчя. Виявляється, її використовують. Експлуатують. Платять копійки за тяжку працю! Десь в іншому місці в рази більше за таку роботу дають. Значить, це місце погане…
В іншому місці молочні річки та кисельні береги. Просто рай, де ростуть ананаси та цвітуть орхідеї. І зарплати в рази більші. А роботи – у сто разів менше. Подивися, як ти погано живеш, а ще посміхаєшся і стараєшся!
Ось так вселяють порівняння та сумнів. У когось десь все набагато краще. Не має значення, де і в кого. Але краще. Чоловік – чисте золото, діти – ангели, зарплати величезні, будинки пряникові. І спеціально розповідають людині про те, що є в інших. Щоб їй перестало подобатися своє життя. Щоб зникла радість, пішла задоволеність…
А шуба поношена. І золото несправжнє. І сині нігті – давно не в моді. І парфуми дешеві, підробка. Якщо придивитися, то так і є. І з театру жінка вийшла одна, пішла на трамвай. Але з добрим настроєм, – тому що іншій настрій зіпсувала. Вселила сумнів і порівняння…
Не треба порівнювати, якщо на власні очі не бачиш. І взагалі треба поменше порівнювати. Порівняння – мати заздрості. І сестра сумніву. Десь краще – так і нам треба постаратися. І порадіти за гардеробників із туманної країни та невідомого міста, яким платять такі добрі гроші. Порадіти за чужого золотого чоловіка та дітей-ангелів. А потім взятися за те, що нас годує.
І покращувати свій дім. Так подумала літня повненька гардеробниця. І знову посміхнулася приємній сивій людині, подала пальто. А він їй – шоколадку, на честь свята. І продовжилося життя, таке, яке воно є. У теплі, у чудовому театрі, у якому всі ми граємо свою роль. І нема чого порівнювати…