Про кожного обранця думала, що це доля, і щоразу помилялася

Я з маленького містечка. Багато років тому переїхала до обласного центру. Познайомилась із хлопцем, теж приїжджим. Він працював у будівельній бригаді: робив ремонти у квартирах та офісах.

Хлопець виявився рукастим, заробляв непогано, та так непогано, що ми взяли гарну квартиру в іпотеку та зробили там ремонт. Я вивчилася на майстра манікюру – також без заробітку не залишалася. Проблем тоді з грошима ми не мали. Я завагітніла, народила дівчинку.

А далі настав 2008 рік, криза, відсутність роботи у чоловіка. На руках – дитина та іпотека. Виживали на мою зарплатню. З улюбленою квартирою, де був дорогий кожен гвинтик, довелося розлучитися. Врятувало те, що квартиру брали ще за старими цінами, тож кредит закрили повністю.

Зняли житло. Звісно, ​​стосунки стали давати тріщину — на голодний шлунок кохання не дуже виходить. Як результат – розлучення, чоловік поїхав за кордон. Я залишилася з дитиною одна в орендованій квартирі. Були постійні клієнти, тож кінці якось зводили, та й чоловік після наполегливих прохань надсилав якісь гроші на дитину.

Якось у компанії познайомилася із Сашком. Хлопець у всіх сенсах перспективний: айтішник та ще й зі своєю власною трикімнатною квартирою. І дитина для нього не була на заваді. Кохання у мене особливо не було, але всі жирні плюси Сашка схилили мене до заміжжя.

Не можу сказати, що було щось жахливе, в принципі, все було б нормально, якби не це безбарвне життя. Так, я розуміла, що в моїй ситуації це заміжжя — найкраще, що зі мною могло статися, тому якось уживалася.

Потім сталася вагітність. Здавалося б, ось ця сполучна ланка, яка примирить мене з Сашком. Але доля розпорядилася інакше – вагітність у мене виявилася позаматковою. І треба віддати належне Сашкові: він доклав усіх зусиль, сплатив усі рахунки в клініці, загалом, робив усе, що міг. Але, як кажуть, погода в будинку була вже зіпсована.

Маю захоплення: спортзал. Там я познайомилася із Владом. Накачаний красень став виявляти до мене підвищений інтерес. Що сказати? Я не встояла, у нас трапилася одна ніч разом. Це було феєрично. На Сашу після цього почала дивитися іншими очима і зрозуміла, що жити з ним далі вже не зможу.

Пішла знову на орендовану квартиру, куди до мене переїхав Влад. Влад був одружений, але ще не розлучений. Але ці “дзвіночки” мене тоді мало цікавили. Я літала!

З Сашком тихо розлучилися. Влад тим часом робив ремонт у своїй квартирі, і ми разом їздили вибирати шпалери. Про майбутнє він не говорив, а я, напевно, теж боялася злякати щастя.

Після того, як ремонт був закінчений, мені та моїй дочці повідомили: “А ви знаєте, що ви зі мною туди не переїжджаєте?”. Але це не все: його дівчина виявилася вагітною, і ось-ось мала народити. Квартира ремонтувалася для його дружини та майбутньої дитини! Я у його житті була просто зручним епізодом.

Не описуватиму свої почуття. Що може відчувати використана жінка, ви можете собі уявити самі. Так, розумію сама, що винна, але чому казка не могла статися саме зі мною?

Поки я “літала”, Саша часу даремно не втрачав: пішов у спортзал, найняв особистого тренера (дівчину!) і за досить короткий термін змінив себе просто до невпізнання. Візуально – майже Влад. Паралельно з особистим тренером у нього стався роман. Загалом, з податливого слабкого чоловічка перетворився майже на альфа-самця.

Мені були цікаві ці метаморфози, і я навіть подумувала, чи не спробувати налагодити наші стосунки знову, хай навіть із позиції слабкої та приниженої. Але зустрівшись із ним, я зрозуміла, що це неможливо. І справа була не тільки в мені чи в ній, а в тому, що нас уже в принципі бути не могло.

На сьогодні мені 38 років. Жодних яскравих епізодів у моєму житті немає. Намагаюся дивитися на цю історію як на болючий, але безцінний досвід. Зусиллям волі живу далі і все ж таки сподіваюся.