Чому для людини так важливо працювати, або хоча б імітувати працю – пояснює психолог
Якщо роботи немає – її імітують. Щоб зберегти здоров’я та життя.
Якось, давно, ми з моїм другом-психологом розмовляли про багатіїв. Про справжніх багатіїв, які купаються у розкоші та не працюють. Їм немає потреби працювати. Вони забезпечені на двадцять життів.
І у багатьох багатих жінок були блокноти, куди жінки записували скрупульозно свої справи: візит до модельєра, примірка, манікюр, сеанс масажу, відвідування парку, гра в теніс, вечірка, вечеря в ресторані… Виходило, що день був заповнений повністю. цією діяльністю. Зітхнути нема коли.
Дивно дуже. Люди працюють, щоб заробити на життя. І встигають в інтервалах виконати масу справ, які до роботи не належать. Навіщо ці багачки так роблять?
А тому що це імітація роботи. Людина гине без роботи, так вона влаштована. Це є закон життя. Якщо роботи немає, людина починає вигадувати імітацію праці. Заповнювати своє життя справами, приємними, звичайно, але начебто справами. І вона зайнята. І тому здорова і жива.
Багаті це збагнули давно. І вирушають у подорожі, стрибають на корті з ракеткою, проводять години у модельєрів та кутюр’є, у кравцях та перукарів, організовують прийоми… Не лише тому, що їм нудно. А щоб ще й життя своє продовжити, зберегти здоров’я.
Одна жінка так хотіла вийти на пенсію та відпочивати! Книги читати, дивитись серіали, лежати на дивані. Має повне право, вона так багато і тяжко працювала все життя.
І тут зліг її батько. І довелося жінці замість блаженного відпочинку лікувати, доглядати, купувати ліки – самі розумієте, як багато праці вимагає лежачий хворий.
Або в іншому випадку жінка тільки вийшла на заслужений відпочинок, тільки хотіла в саду посіяти траву, газон, нічого не вирощувати і гойдатися в гамаку, слухаючи музику, – і дочка народила трійнят. А чоловік від дочки пішов. Така життєва драма. І замість розгойдування в гамаку під променями сонця жінка гойдала трьох дітей. І вивозила на прогулянку. Вона не могла кинути дочку та онуків!
Прикро. Але ще одна жінка дійсно закрила і продала свій бізнес, яким все життя займалася. І стала багатою-пребагатою. Вона мріяла нічого не робити, не нервуватися, сидіти у кріслі та споглядати океан. Пожити для себе.
Вона опинилася у кріслі. І споглядає стіни палати. Вона якось упала невдало, і все. Тепер вона не може працювати абсолютно. І рухатись.
Багато таких історій є. Людина задумана для роботи. Не обов’язково для фізичної. Для розумової та художньої роботи також багато людей створено. Надриватися не треба, це губить. І важка праця також шкідлива. Це зрозуміло.
Але ніхто не створений для ледарства. Неможливість роботи, непрацездатність – це хвороба, старість, каліцтво…
Це не заклик до старості штовхати вагонетки або за прилавком стояти на ногах. Це добра порада вирішити, чим ви займатиметеся, коли перестанете працювати там, де працюєте.
Треба здобувати професію, навички нові здобувати, вчитися новому, – нехай і для себе. Або займатися садом, онуками, шити, в’язати, писати книгу – треба щось вибрати. Обов’язково треба вибрати заняття.
У крайньому випадку можна імітувати роботу. Інші люди починають на збори ходити та займатися громадською діяльністю. Або їздити за тридев’ять земель у магазин, де кефір продається на десять відсотків дешевше. Витрачаючи на проїзд утричі більше… І це теж хоч якийсь вихід. Тому що і ця “робота” продовжує життя.
Поки людина працює, вона живе. І набагато більше шансів зберегти здоров’я та сили. Так ми вже влаштовані.