Відразу після народження доньки, мій чоловік вирішив зі мною розлучитися

Ми одружилися з Андрієм після трьох місяців спілкування. Познайомилися випадково і одразу зрозуміли, що створені одне для одного. І не важливо, що його батьки були дуже забезпеченими людьми, а я з бідної сімʼї. Мама моя живе у селі, батька ніколи не було. Але це не завадило мені вступити до університету, здобути освіту. А ще за рік я стала дружиною!

Андрій був старший за мене на сім років, після весілля ми жили з його батьками.

Свекруха одразу мене не злюбила. Їй здавалося, що мені від Андрія треба лише міська прописка. Але це не так! Я щиро любила її сина. Свекор був стриманий, він просто спостерігав, чим закінчиться наша історія. Хоча я була певна, що їй кінця не буде. Особливо коли зрозуміла, що вагітна.

Андрій був у захваті, всю вагітність був уважний, намагався згладити всі непорозуміння між мною та його мамою. І начебто все виходило. Ми чекали на народження нашої донечки.

За три тижні до планової дати пологів Андрій поїхав у відрядження. Сказав, що лише на кілька днів, але потім зателефонував і повідомив, що, швидше за все, затримається на місяць.

Я дуже засмутилася, але що робити? Робота у мого чоловіка відповідальна, він керівник відділу у торговій компанії.

Я розуміла, що гроші з неба не падають. Тим більше скоро очікуються великі витрати у зв’язку з народженням дитини. Нехай чоловік працює. А я його чекатиму і готуватимуся до години «ікс».

Після від’їзду Андрія його батьки ставилися до мене стримано, навіть свекруха перестала чіплятися (то посуд я погано мию, то речі не так перу).

Ні, особливого тепла я від них не відчувала, але й негативу також. Жили, як сусіди. Андрій дзвонив рідко, частіше я це робила. Розмови виходили короткі. Чоловік пояснював, що дуже зайнятий, багато роботи, а я й не нарікала, вірила йому.

Моя мати кілька разів мене кликала до себе — народити в рідному селищі, дочекатися там Андрія. Але я вирішила, що нічого міняти перед пологами не буду.

Насамперед, опинившись у палаті, я послала коханому смс, що він став татом. І фото малечі, яка сопіла поряд у люльці, вислала.

Андрій нічого не відповів одразу, а потім я заснула. Розбудив мене дзвінок мами. Їй повідомили у пологовому будинку, що я народила. А я, чесно, так намучилася, що просто сил не було комусь ще, крім Андрія, зателефонувати після пологів. Мама сама відчула і зв’язалася з пологовим будинком.

Мама вітала, плакала з радості, щось радила. Я їй мляво відповідала, а сама думала: чому Андрій не дзвонить?

Пізніше я ще набрала йому, але телефон був недоступний. Мені стало так тривожно. Я вирішила, що із чоловіком щось трапилося.

Зв’язалася з його батьками, які зберігали мертву мовчанку, хоча я знала, що з поста їм зателефонувала медсестра і повідомила про народження онуки.

— Не знаю, чому він тобі не відповідає, — відповіла мені свекруха, — сама додзвонюйся. Все у Андрія нормально.

І все навіть про онуку нічого не запитала. Кинула слухавку.

Чесно, я була в шоці. Всі наступні дні я перебувала в повній розгубленості, Андрій так і не дзвонив. Потім мене виписали. Ось куди мені їхати? Я сама замовила таксі і поїхала до батьків чоловіка, більше мені не було до кого.

Двері відчинила свекруха.

— А виписали вже, — процідила вона крізь зуби, — ну, проходь. Тільки не галасуй сильно, у Павла Сергійовича тиск підскочив. Та й я погано почуваюся.

І пішла на кухню, навіть не глянувши на онучку.

Я зайшла до кімнати і була в шоці. Ніхто навіть не спромігся зібрати ліжечко, приготувати якісь речі для малюка.

Обливаючись сльозами від образи, я почала сама збирати ліжечко. Через пару годин я змогла зібрати ліжечко, все там обладнала, переклала доньку, а потім почула, як свекруха зі свекром регочуть на кухні

Я вийшла у ванну кімнату, і почула їхню розмову.

– Юлічка така красива! — просто муркотіла свекруха. — Андрійку з нею буде добре.

— Так, це найкращий варіант. – підтакнув свекор.

— А я тобі казала! З цією Машею не порівняти.

“Маша” – це я, взагалі-то. Я зайшла на кухню і вимагала пояснень.

— Яка ти дурна! – скривилася свекруха. — Зрозуміло ж було, що тут тобі не раді. І дитині твоїй теж! А Андрій? Він скоро з тобою розлучиться. У нього є хороша жінка, не пара тобі!

І свекруха виклала мені, що, виявляється, Андрій поїхав у відрядження зі своїм безпосереднім шефом. То була жінка, багата, успішна. І у відрядженні вони зрозуміли, що створені одне для одного.

— Чому він сам не дзвонить і не каже про це? – прошепотіла я, ледве стримуючи сльози.

— Мій Андрійко надто м’який, боїться тебе образити, — наспіваючи промовила свекруха, гидко посміхаючись. — А на розлучення він уже подав.

Я їй, звісно, ​​не повірила. А буквально за годину зателефонував Андрій і майже слово в слово сказав усе те саме, що його мати.

Я сиділа і плакала в кімнаті, мала хникала. Мені взагалі було не зрозуміло, що робити далі.

Ближче до ночі до дверей подзвонили, приїхала моя мама! Моя мама знову відчула своїм материнським серцем і примчала до мене. Я їй все розповіла.

Зі сватами вона не стала з’ясовувати стосунки, просто зібрала наші з донькою речі, викликала таксі, і ми вирушили на вокзал. Благо, поїзд був за кілька годин, та й їхати нам не так довго.

Андрій зателефонував через тиждень і сказав, що на великі аліменти я можу не розраховувати, а я просто послала його до дідька. Але спитала перед цим — чим та інша краща за мене?

— Вона успішна жінка. А ти? Ти село, — відповів він.

– І ти не хочеш побачити дочку?

Він кинув трубку у відповідь.

Якийсь час я сподівалася, що він одумається. А потім зрозуміла: Андрій вибрав гроші, продався.

Боляче було усвідомлювати, що я жорстоко помилилася у виборі батька для своєї дитини. Але від цього я свого дівчинку не менше любитиму. І аліменти струсу з Андрія які належить. Трохи прийду до тями після всього пережитого і ще повoюю з ним.