Бідного Микиту заставили заплатити за іграшку, яку він поламав дитині і після цього його життя змінилося

Є один спосіб припинити постійні помилки. Заплатити за них.

Всі кажуть: “за помилки треба платити”, але добровільно платять далеко не всі. Іноді життя змушує розплачуватися. І це тяжка розплата. А є простіший спосіб.

До однієї жінки часто приходили у гості родичі та друзі. Так повелося, свята звикли в неї відзначати. У жінки був маленький синочок, хлопчик п’яти років. І добрий будинок, від батьків дістався. Жінка будинок утримувала чудово, була гарною господинею, гостинною, доброю.

І приходив один далекий родич, Микита. Невдаха, – так він сам про себе говорив. Не щастило з роботою, в особистому житті нічого доброго, вічне безгрошів’я, кредити… Так він хороший був чоловік. Начебто. Але завжди відбувалися дрібні неприємності та проблеми.

Він був із тих, хто розливає соус на нову скатертину. І кидає бутерброд маслом вниз, на нові штани іншого гостя. Сам він визнавав свою невдачливість, розводив руками, гірко посміювався…

І щоразу він розбивав чашку чи тарілку. Випадково, ясна річ. Весь гарний сервіз перебив, одна супниця залишилася. І перебив масу вазочок та статуеток, які жінка збирала. Брав у руки, щоб розглянути, та й упускав. Бац! Впустив і новий телефон господині. Розбилося скло. Микита мало не плакав, а добра жінка втішала його. Усі втішали. Ну що поробиш, така вже людина, вона ж не спеціально!

Микита брав речі, розглядав, крутив у руках… І речі розбивалися та ламалися. Пульт від телевізора, градусник з акваріума, який він навіщось витяг і розглядав, – не перерахувати.

Жінка познайомилася з добрим чоловіком, Юрою. Юра служив, був небагатослівний, серйозна людина з серйозними намірами. З родичами та друзями він перезнайомився. І ось цей Юрко приніс синочку жінки дорогу іграшку-робота. Хлопчик навіть скрикнув від захоплення. І гості розхвалили подарунок, почали роздивлятися.

І невдаха Микита взяв робота. Почав розглядати, крутити в руках – і зламав. Незрозумілим чином зламав. Дуже засмутився, звичайно. І знову завів пісню про свою невдачливість, про свої криві руки… Про те, що він не знає, як загладити провину! Вибачте мені, люди добрі!

Хлопчик мало не плакав. Дивився на зламаного робота і ледве стримував сльози. А всі втішали Микиту. Мовляв, буває. Це лише іграшка. Мабуть, бракований робот був. Не хвилюйся так!

А Юра сказав: “Робот був новим. Не бракованим. Це дорога іграшка, яку я купив дитині. Справу легко виправити. Збирайся, поїдемо в магазин і ти купиш такого ж робота. Там ще є!”

Микита здивувався, почав бурмотіти, що грошей немає… Точніше, є, але мало. І вже магазин незабаром закриється. І робота можна відремонтувати, напевно…

“Це була нова іграшка. І треба нову хлопцеві подарувати”, – непохитно говорив Юра і подавав Микиті куртку. А потім посадив бідолаху в машину і відвіз до крамниці. І змусив купити нового робота. Додав свої гроші, але велів віддати борг рівно за тиждень.

А поламану іграшку запропонував залишити собі. Відремонтувати і гратися. Або на полицю поставити. Або подарувати комусь. Це не важливо. Важливо дитині віддати нового, цілого робота.

Зламав – полагодь. Не можеш відремонтувати – заплати. Зробив помилку – спокути. Це просте правило для дорослої людини.

Цікаво, що: більше жодної чашки Микита не розбив. І нічого не впускав. І в житті цієї невдачливої ​​людини почалися зміни на краще. Він знайшов роботу на заводі. Помилятися там було не можна, техніки безпеки неухильно слід було дотримуватися. Виплатив борги. Назбирав на внесок за іпотеку. Став зустрічатися зі спокійною та серйозною дівчиною-медсестрою.

І не посварився ні з Юрою, ні з родичкою. Наче куплений робот змінив його життя.

Змінив. Вперше Микита заплатив за помилку. Вперше його перестали прощати та втішати, а змусили вчинити по-дорослому. Людина не робот. І може змінити програму невдахи, якого всі шкодують і якому прощають.

Прощення та жалість іноді приносять погані результати. І спосіб твердий. Але й життя – теж не дуже м’яке. І воно все одно змусить заплатити за помилки, тільки набагато дорожче. Найкраще самому заплатити. Спокутувати. І засвоїти урок.