Вирішила покарати чоловіка мовчанням, а вийшло, що ми обидвоє від цього лише виграли

Останнім часом наші стосунки із чоловіком стали дуже натягнутими. Він зовсім не схожий на ту людину, за яку я виходила заміж. Спочатку після весілля Вова був ідеальним партнером, ми ніколи не сварилися, а всі спірні моменти вирішували простою спокійною розмовою.

Я навіть не знаю, коли все змінилося. Напевно, Вова просто звик до того, що я все для нього роблю і розслабився. Раніше всі обов’язки ми ділили навпіл. Заробляли ми приблизно однаково. З роботи теж приходили одночасно.

Тому вечерю готували по черзі, як і сніданок. Прання, миття посуду – цим займався той, хто мав час і настрій. У принципі виходило 50/50. Були ми й особисті обов’язки. Наприклад, чоловік займався машиною та гаражем, а я робила у вихідні прибирання вдома. Мене це повністю влаштовувало.

Але після того, як чоловіка підвищили, і він став приходити додому на годину пізніше за мене, все змінилося.

Він почав говорити, що тепер отримує більше і працює більше, відповідно, я маю взяти на себе більше домашніх справ. Я погодилась. Спочатку я виконувала всю щоденну роботу по дому одна: готування, прання, поточне прибирання, винос сміття, миття посуду. Загалом це було терпимо.

Далі все стало лише гірше. Вова перестав брати взагалі будь-яку участь у домашніх справах. Говорив, що постійно втомлюється, а сам у вільний час дивився серіали чи грав у приставку.

Якщо мені потрібно було щось від нього, наприклад, щоби відвіз на ринок або полагодив кран у ванній, це були цілі переговори. Мені доводилося нагадувати йому про це щодня. Через тиждень це вже переходило в крик і скандал, і лише потім він міг зробити те, що від нього вимагалося.

Я вирішила, що настав час щось міняти. І оголосила чоловікові бойкот. Написала йому повідомлення, що не розмовлятиму з ним цілий місяць. І ще, що не буду йому готувати і прати одяг. Вова, коли прочитав це повідомлення, дуже сміявся.

– Це ти так вирішила мене покарати? – спитав він. – Перша ж прибіжиш миритися!

Перший день він дуже голосно і демонстративно насолоджувався тим, що може відпочити від мого бубнежа і як добре, коли ніхто не виносить тобі мозок. Ще він не міг повірити, що я правда не буду готувати йому і прати. Перший тиждень він харчувався тим, що було у холодильнику: хліб, ковбаса, сир. Потім почав робити яєчню, варити пельмені чи вареники, заварювати локшину.

Ще він, звичайно, намагався красти те, що я готувала собі. Але я вже знала, як діяти. Якраз давно хотіла почати правильно харчуватися, та все ніяк не було часу, щоб готувати собі та чоловікові окремо. А тепер з’явилася можливість готувати те, що хочу: запікати кабачки, гарбуз, баклажани, варити курку та індичку, робити собі каші на воді на сніданок. Вова нічого з цього списку не їв.

З пранням було ще цікавіше. Він взагалі не бачив проблеми в тому, щоб одягати одне й те саме кілька днів поспіль. Потім, мабуть, йому колеги по роботі натякнули, що непогано б освіжити одяг. Тоді він почав прати свої речі.

Так наше життя поступово і склалося. Навіть кімнати ми поділили. Чоловік розстелив диван у своєму кабінеті і став там проводити весь свій час.

У вихідні ми теж розважали себе, хто як може. Я перестала витрачати стільки часу на збирання. Купила робот-пилосос, посудомийку. А час, що звільнився, проводила в своє задоволення: гуляла, читала книги, зустрічалася з подругами. Чоловік теж займався чим хотів.

Спочатку я дуже страждала без спілкування. Я сподівалася, що він зрозуміє, як багато я для нього роблю, покається у своїй поведінці, і в нас все буде як і раніше. А вийшло, що йому без мене добре.

Ще я наче побачила його іншими очима. Тепер переді мною якась лінива, неохайна людина, яка не в змозі себе обслужити, і з кожним тижнем вона ніби опускається все нижче.

А ось я тепер почуваюся набагато краще. Я перестала так втомлюватися від роботи по дому, у мене з’явився час займатися собою. Я схудла на правильному харчуванні і стала краще виглядати. І, звичайно, те, що тепер мені не треба постійно скандалити, далося взнаки на моєму психічному стані. Я почала краще спати, і настрій у мене відмінний.

І тепер я не знаю, що робити. Місяць закінчується, і незабаром наше життя має повернутися до колишнього русла. Я не думаю, що чоловік зміниться, а повертатися до ролі його служниці і скандальної дружини не хочеться. Я вже думала, що продовжити б такий режим ще на один місяць, та що це за сім’я тоді буде?

Я навіть тепер уже не впевнена, що люблю свого чоловіка після всього, що я дізналася про нього за цей місяць. Тільки ось розходитися з ним мені теж невигідно – квартира його та й грошей він отримує більше. Якщо ми розлучимося, мені, у моєму віці, доведеться жити, як молодому дівчиську – знімаючи якусь кімнату з сусідкою і відвикнути від рівня життя, який я зараз маю.