– Повела мужика з сім’ї, тепер будь добра і дітей його прийняти, – сказала мені дружина мого сусіда

Півроку тому я закрутила роман із сусідом. Проблема в тому, що мій сусід, Олег, одружений і має двох дітей.

Все почалося з того моменту, коли ці сусіди в’їхали до нашого будинку. Олег завжди ставив свою машину на моє місце. Я неодноразово висловлювала свої претензії, але у відповідь він тільки відмахувався від мене.

Якось навіть стався скандал. Становище врятувала дружина Олега – Василина, вона повела чоловіка додому.

Як не дивно, але після того скандалу у нас із сусідом почалося щось на кшталт дружніх стосунків. Він навіть кілька разів підвозив мене.

А потім Олег прийшов до мене з вином та фруктами. Сказав, що нам треба поговорити.

У цей момент я готувала вечерю. Ми їли, пили та розмовляли. Точніше, говорив Олег, а я слухала, зрозуміла, що йому треба висловитись. Сусід розповів про проблеми на роботі та в сім’ї. Я вислухала, дала якісь поради. Наприкінці нашої розмови сусід сказав, що я — ідеальна жінка.

Так і розпочався наш бурхливий роман. Олег вирішував мої дрібні проблеми, дарував подарунки, піклувався про мене. Я почувала себе за ним, як за кам’яною стіною.

Якось пролунав тихий стукіт у двері. На порозі стояв сусід.

– Я ненадовго, – сказав він.

– Чому? – запитала я. – Я так чекала на тебе, приготувала смачну вечерю.

– Вибач, – відповів Олег. – Боюся, що дружина почне щось підозрювати. Я й так уже казав, що три рази у Івана з 10 квартири був, двічі у Юри з 15-ї. Але ти не хвилюйся, післязавтра мої на тиждень до мами їдуть. Тож цілий тиждень житимемо з тобою як чоловік і дружина.

Через два дні Олег стояв на моєму порозі з пакетами смаколиків у руках.

– Ну що, дружино, – посміхнувся він. – Зустрічай чоловіка.

Я пропустила в квартиру новоявленого чоловіка. Тиждень пролетів як одна мить. Я навіть почала мріяти про те, що ми насправді подружжя. Олег був дуже щедрим, дбайливим, уважним, абсолютно невибагливий у побутових питаннях. Допомагав мені готувати, навіть посуд мив.

На сьомий день нашого спільного проживання Олегу надійшло повідомлення від дружини: “Привіт. Ти де?” Він вирішив зателефонувати.

– Кохана я вдома. Відпочиваю, – відповів їй Олег. – Завтра зустріну вас, як і домовлялися.

– Знаєш, любий, і я вдома, – почула я в трубці. – Тільки тебе знайти не можу.

Олег побіг додому, сподіваючись виправити ситуацію. Марно. Пронозлива сусідка тітка Зіна доповіла дружині сусіда про його подвиги. Вона неодноразово бачила нас разом, вечорами ми виходили до крамниці. Відмовлятися не було сенсу. Моторошний скандал набирав обертів.

За якийсь час Олег прийшов до мене з речами.

– Все-таки вигнала? – запитала я.

– Так, – відповів Олег. – Пустиш до себе чи мені краще піти?

Звичайно ж, я його впустила. Мої мрії ставали дійсністю. Вголос я цього не озвучувала, щоб Олег не подумав, що я спеціально їх посварила.

Почалося нове життя. Я була щаслива зі своїм сусідом, готувала смачні страви, чекала на нього з роботи вечорами. На вихідних ми ходили до ресторану, кіно, магазинів. Тепер ми могли вийти разом удень. Більше не треба було ні від кого ховатись.

У під’їзді нас явно обговорювали. Злісно дивилися на мене, коли я проходила повз, але згодом усе забулося.

Одного вечора пролунав дзвінок у двері.

– Ти когось чекаєш? – запитав Олег.

– Ні, – відповіла я і пішла відчиняти.

На порозі стояла дружина Олега з дітьми.

– Вечір добрий, – хитро посміхнулася жінка. – Ось, значить, яка ти – нова дружина. Прийшла привітати вас і сказати, що коли Олег збирав речі, то забув щось важливе.

– Що забув? – здивувалася я.

– Дітей своїх забув, – відповіла жінка. – Так, хлопчики, проходимо. Поживете поки що з татом.

– Як поживете з татом? – здивувалася я.

– Та ви не переживайте так, – заспокоїла мене Василина. – Хлопчики у побуті невибагливі. Правда, сваряться постійно і б’ються, але, я думаю, ви впораєтеся.

Старшого до школи треба возити, молодшого до дитячого садка. Та й плюс на секції. Ну, а що ти думала? Повела мужика з сім’ї, тепер будь добра і дітей його прийняти. Любиш кататися – люби і саночки возити. Ну гаразд, не засмучуйся, у вихідні я забиратиму їх. Тільки на ці вихідні не розраховуйте.

Василина розвернулася і швидко пішла. Я наче скам’яніла, ноги приросли до підлоги. Так і стояла на порозі. З квартири вже долинали шум та крики.

Так, я справді мріяла, що ми з Олегом житимемо як чоловік і дружина. Але щоб із чужими дітьми? Цього я зовсім не хотіла. Як сказати про це Олегу, не знаю. Ось правду кажуть – бійтеся своїх бажань.