З якими людьми небезпечно перебувати поряд – з людьми, які завжди вважають себе нещасними

Є люди, які вважають себе нещасними. І живуть як нещасні. Вони постійно в невдоволенні та переживаннях з приводу свого нещасного життя. Неприємності на службі, конфлікт із родичами, в особистому житті хтось не так вчинив і не те сказав, черга була в магазині, документи загубилися, грошей мало.

І людина зриває зло на дитині, псує життя іншим, стогне і скаржиться, сердиться і дратується. Навколо неї чорна напружена атмосфера, вона завжди в поганому настрої…

А спитаєш її: яке головне нещастя її життя? Що обрушилося на нещасну людину мертвою вагою? Що їй довелося перенести? І нема чого відповісти. Максимум – розповість, як їй трійку несправедливо на іспиті у гімназії поставили. Ось і всі нещастя.

Але такі люди завжди були – ті, хто вважають себе нещасними. Хоча нічого особливого з ними не відбувається – того, що не відбувалося б з іншими. Просто вони завжди незадоволені, завжди вимагають чогось від життя, зривають злість на інших. І звинувачують інших, навіть дитину, у тому, що через них відбувається погане. Хоча про справжнє погане вони поняття не мають, ці “нещасні люди”.

От від них треба триматися подалі. Вони народилися такими. Виправити їх не можна. І вічно ці “нещасні люди” шукатимуть, на кому зірвати зло. Кого звинуватити у своєму “нещасному” житті.

Батьки, влада, сусіди, країна, погані часи, кішка під ногами, – на всьому вони зганяють зло. Усіх і все звинувачують. А жодного нещастя і не було в їхньому похмурому і злісному житті.

А ось іншим ці “нещасні” приносять страждання. Вічно незадоволені, плаксиві або озлоблені, вічно скаржаться, що з дрібниці роблять трагедію, вічно ущемлені, – це ті, кого у просторіччі називають “вампірами”. Небезпечно навіть поруч перебувати з такою людиною.

Але розпитати, яке нещастя їм принесло життя, які випробування надіслала доля, іноді можна. Щоб переконатися – про нещастя така людина не має уявлення. Вона перераховує дрібні невдоволення та свої нескінченні образи. Або втрати старших родичів, через які довелося всім пройти. Та й не була така людина надто прив’язана до тих, хто пішов. Вона на собі зациклена.

Краще допомогти тим, хто справді нещасний. Хто переніс удари долі та страждання. Але дивно: часто такі люди не вважають себе нещасними. І не отруюють життя іншим. І справляються зі своїм нещастям, вибираються з темної криниці.

І знаходять щастя. Тому що вони знають, що є щастя. І дякувати за нього. Це щасливі люди. Люди, здатні відчувати щастя. І жити, орієнтуючись на його світло та тепло…