Я нещодавно одружився, а мій рідний брат у 40 років досі живе з мамою і не розуміє, як вона руйнує його життя

Мені тридцять п’ять років, нещодавно я одружився, купив будинок і поїхав із батьківського гнізда. До цього моменту я жив з мамою та рідним братом у нашому великому приватному будинку. Батька давно не стало, тож упродовж багатьох років ми втрьох підтримували один одного.

Але весь свій час, і в якийсь момент я зрозумів, що мені потрібна самостійність. Ближче до тридцяти років я перейнявся покупкою житла, а ще познайомився з прекрасною дівчиною. Зараз ми з нею живемо у нашому новому житлі та плануємо дітей.

Однак моя мама була спочатку не в захваті від мого переїзду. Та й моя наречена їй теж не одразу сподобалася. Вона всіляко відмовляла мене від весілля, радила більше до неї придивитися.

– Скільки ще можна придивлятися, мамо? Ми й так уже три роки зустрічаємось! Та й мені самому не двадцять років, – без сумніву заявив мамі я.

Але незважаючи на мою тверду позицію щодо цього питання, мама продовжувала мене тероризувати. То говорила, що в іпотеку за житло краще не влазити, бо буду до кінця своїх днів її виплачувати. То вигадувала нові і нові претензії до моєї нареченої.

При цьому мені вистачило стійкості і хоробрості відразу припинити всі її шкідливі поради. Просто я зрозумів, що такий у неї характер. Їй ніколи не сподобається будь-яка моя обраниця. І моєму від’їзду вона щаслива також ніколи не буде. Але якщо я стоятиму на своєму, їй доведеться змиритися.

Так і сталося. Я просто продовжував робити те, що роблю і втілювати в життя задумане. Ні в день мого переїзду, ні в день весілля вона не стала впоперек дверей, не пускаючи мене. І навіть побажала щастя у всіх моїх починаннях.

Чого не скажеш про мого брата. Незважаючи на те, що він старший за мене і йому не так давно стукнуло сорок років, у нього зовсім інший характер.

Мама у нас одна, і треба віддати їй належне – вона до нас із братом завжди і у всьому ставилася однаково. Хвалила та любила порівну. Але й виявляла свій поганий характер теж стосовно нас обох. Тільки братові ніколи не вистачало впевненості дати їй відсіч.

Він досі у свої роки живе із нею. Так само, як і у випадку зі мною, мамі не подобалася жодна дівчина брата. Так само вона завжди була проти його переїзду, особливо після того, як я купив житло. Хто ж їй по господарству допомагатиме?

Я ніколи не ліз у їхні стосунки, не моя ця справа. Але одна з недавніх ситуацій мене настільки обурила, що я не міг не вправити братові мізки.

Справа в тому, що йому на роботі запропонували підвищення. ВОНО полягало також у тому, що братові потрібно було переїхати до іншого міста. Недалеко, за годину їзди від нашого. Проте це повноцінний переїзд. Натомість зарплату обіцяли хорошу.

Мама, звісно, ​​була проти. Знову почала голосити, що ніхто їй не допоможе на старості років. Ми її переконували, що не кинемо її. Я будь-якої миті зможу приїжджати за потребою. Та й брат у крайньому випадку може зірватися та приїхати. Адже ми недалеко.

Мені настільки хотілося, щоб брат відірвався нарешті від мами, що я посилено брав участь у суперечках. Але рано чи пізно став розуміти, що борюся за його долю набагато старанніше, ніж він сам. Якось я не витримав і висловив йому все:

– Слухай, та скільки можна слухати маму? Тобі вже за сорок перевалило! Почни нарешті жити своїм розумом! Це ж твоє життя! Тим більше, такий шанс сам прилетів до тебе в руки, – намагався достукатися до нього я.

Начебто брат у всьому зі мною погоджувався. І під час наших спільних суперечок із мамою приймав мій бік. Але як тільки я їхав додому, мама його переконувала у зворотному, і без моєї підтримки він не наважувався з нею сперечатися.

Зрештою від роботи брат відмовився. У ті дні, коли мала бути нарада, на якій всі чекали на її остаточну відповідь, я й сам був дуже зайнятий на своїй роботі. Тому не зміг проконтролювати, щоб брат ухвалив правильне рішення. Проте наша мама, швидше за все, змогла.

Зрештою я відпустив ситуацію і перестав проводити з братом виховні бесіди. Все-таки це його життя. Хто знає, може йому так комфортніше. Ми, як і раніше, у відмінних стосунках і з мамою, і з братом. Тільки в мене, на відміну від останнього, є ще й власна сім’я.