Липнева ніч. Парком гуляє худорлявий хлопчина з дівчиною і читає їй свої вірші. Як раптом з кущів вискочили троє гопників з надією поживитися. Дівчина щось сказала своєму супутнику на вухо і почала розминатись

Липнева ніч уже опустилася на місто, починаючи загортати його в сонну млість, але не всім хотілося спати такої ночі. Цій парочці взагалі не було ніякої справи до того, котра вже година. Вони йшли за ручку і розмовляли про все на світі. Молодий чоловік був худорлявий, з витонченим обличчям, кучерявий і мав палаючий погляд, що так подобалося його супутниці.

Вона і сама була дуже красивою. Навіть коротка хлопчача стрижка їй дуже йшла і ні краплі не применшувала її жіночності. А кирпатий маленький носик тільки додавав їй чарівності.

Дівчина йшла, слухала емоційні промови свого молодика і від задоволення навіть іноді мружилася, як сита і якісно погладжена кішка. При цьому вона не забувала задавати траєкторію руху, акуратно обводячи кавалера навколо калюж, у які він, повністю захоплений своєю розповіддю, обов’язково вступив би обома ногами.

Нині кавалер читав своїй дамі вірші. Декламував він чудово, вкладаючи душу і сенс у кожен рядок. Дівчина із задоволенням слухала, переймаючись красою мови.

Але навіть такий розслаблений стан не відбив у неї звички відстежувати ситуацію навколо себе, все ж таки нічний парк – місце дуже своєрідне на емоції. Тут однаково можна було отримати душевний відпочинок і удар по потилиці. Кому що родом написано.

Трійцю гопників, що вислизнули з кущів, першою помітила саме дівчина, що було й не дивно, тому що її кавалер, заплющивши очі, читав по пам’яті щось гостро-ліричне, так що навряд чи він взагалі звернув увагу на те, що на алеї вони з панночкою вже не одні.

Дівчина акуратно звільнила свою ручку з пальців партнера, від чого він здригнувся і навіть збився зі слова, але дівчина ніжно погладила його по руці, щось тихо муркнула на вушко і пішла поряд зі своїм кавалером, професійно розминаючи зап’ястя.

Була слабка надія на те, що з трійкою гопників, яким явно було скучно, вдасться розійтися миром, але чим ближче підходили три розхлябані постаті, тим ясніше ставало, що надія – дурне почуття.

Вигляд “ботаніка” і “принцеси”, як гопники охарактеризували парочку, явно навів їх на думку, що тут можна розважитись і навіть поживитися.

Тільки плани дівчини не входило ні розвага, ні збагачення трьох сумнівних суб’єктів. Вона акуратно направила свого кавалера в обхід компанії, що глумливо скалилася, зробивши так, щоб між гопниками і її коханим йшла саме вона.

Кавалер йшов уперед, продовжуючи читати вірші, бо руки в нього тепер були вільні, читання супроводжувалося бурхливою жестикуляцією.

А в цей час до сумочки дівчини, яка трохи відстала, щоб не отримати в лоб від лірика, що розійшлася, потяглася лапа гопника. Тягнулася-тягнулася, але не дотяглася.

М’які наманікюрені дівочі пальчики перетворилися ніби на сталеві прути, боляче вчепившись і заломивши кисть неблагонадійного елемента в протиприродному стані.

Зловмисник спробував відібрати у тендітної на вигляд дівчини постраждалу кінцівку, але пара спритних рухів змусила його спочатку стати на коліна, а потім взагалі уткнутися носом у плитку, яку старанні двірники мали щодня.

Парочка його друзів, що на всі очі спостерігали за розправою над їхнім товаришем, стояли і кліпали очима, надто швидко все сталося. Ось кореш усміхається і тягне руку до панянки, а ось уже самостійно б’ється головою об плитку.

Один із гопників явно швидше впорався з невідомим йому раніше когнітивним дисонансом і вирішив повернути звичну картину світу, де він найсильніший.

Гопник ступив до дівчини і замахнувся, але тут же отримав чутливий стусан по предмету його самцевої гордості, після чого повітря з його грудей почало вириватися з тихим свистом, а перед очима застрибали до огиди життєрадісні зірочки.

Жepтва удару по чоловічому самолюбству опустилася на коліна самостійно і, тихенько посвистуючи повітрям, що випускалося крізь зуби, прилягла поруч із уже полеглим від віроломного нападу тротуарної плитки другом.

Третій приголомшено подивився на друзів, що лежали на землі, потім підняв очі на дівчину, яка хижими і якимись рухами наближалася до нього явно не з бажанням дати грошей і поцілувати на доріжку.

Гопник повільно зцідив повітря, тихенько пробелькотів “я сам” і з розбігу баднув липу, що стояла поруч. Від удару пролунав дзвінкий стукіт і останній із трійці сповз по стволу з розфокусованим поглядом і блаженною усмішкою.

Вся битва вклалася за хвилини три, а майстер спорту з карате навіть не спітніла. Дівчина оглянула справу рук своїх, поправила сукню і поспішила до свого кавалера, який стояв за десять кроків попереду і якраз закінчував натхненно зачитувати той гостро-ліричний вірш.

До кінця його вірша дівчина була вже поруч і взяла свого кавалера за руку. Той акуратно взяв її долоню, ніжно провів по ній великим пальцем і акуратно доторкнувся губами, змусивши дівчину почервоніти.

– Ти не змерзла? – раптом суворо запитав кавалер і, незважаючи на боязкий протест дівчини, загорнув її у свій піджак. – Не сперечайся! Я мушу дбати про тебе!

Вони пішли далі. Він стискав її долоню ніжно, щоб не завдати випадково болю, а вона куталася в його піджак і мліла від щастя. Він у неї такий добрий, такий дбайливий, їй так із ним пощастило.