Є такі жінки, на яких все тримається. Дехто вважає, що вони грубі та жорсткі. Тамара якраз була з цих жінок

Одна жінка зателефонувала дочці. Слово за слово, посварилися через дрібниці. Жінка вилаяла дочку, та трубку кинула. Потім жінка заплакала, шкода стала доньку. Важко їй із двома дітьми. Жінка переказала дві тисячі. Дочка написала: “матусю, дякую, вибач!”.

Жінка вийшла з дому, сумка важка, темрява та ожеледиця. Тамара впала, вилаялася, побажала всього поганого тим, через кого крига на вулиці. Перевірила сумку, сіла у трамвай. У трамваї з кондуктором мало не посварилася, але потім вони помирилися. Не дійшло до лайки.

Думи жінки були сумними та тривожними. Біля дверей лікарні кішка сидить вагітна. Тамара дістала бутерброд із сиром. Так званим сиром, сирним продуктомм. Зітхнула і сир кішці віддала. Можна і з хлібом попити чаю. Нічого.

Зателефонував колишній чоловік. Тамара почала говорити спокійно, але зірвалася і закричала згодом. Чоловік до іншої пішов і все з квартири виніс. А зараз і квартиру відібрати задумав. Тремтячими руками знову дістала телефон, написала чоловікові грубе повідомлення. Мовляв, дуля тобі з маком, а не квартира! Заплакала, але одразу стрималася.

Вилаяла владу і головного лікаря подумки. Посварилася з медсестрою, яка не змінила старенькій білизну. Пішла кликати лікаря до старого, який погано дихав. Лікар довго не йшов, Тамара наполягла, пішов.

Потім вона виконувала свою роботу. Доглядала старих у палаті. І жодного брутального слова не сказала. Не дорікнула. Білизну міняла, вкривала ковдрами, давала пити, розмовляла з тими, хто міг говорити. Ласкаво розмовляла. Як із дітьми.

Потім дістала з сумки великий термос і розлила всім бульйон – по півчашечки вистачило, але він наваристий. Це Тамара зварила вчора курку, пропустила через м’ясорубку, зробила бульйон міцний, м’ясний, із фаршем. Вона так робила двічі на місяць. З зарплати.

А потім присіла на хвилинку і пила чай із хлібом. І думала Тамара, яка вона зла. Груба. Потрібно виправитися. А потім її покликали – треба перевернути пацієнта, а іншого покласти на каталку. Вона залишила чай і побігла тяжко на хворих ногах.

Не встигла додумати про виправлення.

Такою є жінка. І на ній все тримається. На її термосі, на бульйоні. Треба тільки щоб ноги менше боліли. І серце не так стискалося від чужого болю. А решта – можна терпіти.