Втомилася приймати сватів у себе в гостях, але вони цього помічати не хочуть

В мене дві дочки. Обидві дорослі дівчини. Заміжні вже по кілька років, у житті нормально влаштовані. Все б добре, тільки один у мене смуток – їхній батько, мій чоловік, помер вісім років тому.

Ось з того часу я сама і живу. Ми з чоловіком колись самі будували будинок для всієї нашої родини. Дівчата наші виросли, а чоловіка несподівано не стало.

Я не ледар і на життя не скаржуся. Просто буває часом тужливо одній у великому будинку. Але в мене і тепер клопоту вистачає. Город саджаю, кімнатними рослинами нещодавно захопилася.

Коли молодша дочка одружилася, ми часто почали спілкуватися зі сватами. Батьки старшого зятя живуть від мене далеко, так що з ними бачитися рідко вдається.

А у молодшого батько з матір’ю такі прямі міські. Я теж у місті, але на самій околиці живу. У нас тут є великий приватний сектор.

Зізнаюся, був грішок за мною. Стала я сватів у гості кликати. Наобіцяла їм лазню та вечерю на свіжому повітрі. Ми ще з чоловіком встигли облаштувати простору альтанку та місце під мангал. Тож із цим питань немає.

Дітям зараз рідко вдається вирватися погостювати. Старша вся в турботах, у неї дитина нещодавно народилася, а молодша кар’єру робить, та вчитися ще паралельно встигає.

От я тоді й подумала, що й сватам, може, спілкування не вистачає. А ми приблизно одного віку – всіляко знайдемо спільні інтереси.

Довго я родичів кликала до себе. Ті довго відмовлялися, але зрештою погодилися. Приїхали. А в мене тут все організовано на найвищому рівні. Сватам вочевидь усе сподобалося. Посиділи ми того дня чудово. Та я їх ще й із ночівлею залишила.

Після першого разу сваха почала дзвонити сама і просити знову організувати їм лазню. Я ж тільки рада. Далі все, як у тумані. Свати почали приїжджати до мене на всі вихідні щотижня.

Через якийсь час я зрозуміла, що мене просто почали використовувати. Вони приїдуть: випивка, шашлики, лазня. Свинячать – і на свіжу голову назад до себе.

Я ж потім ще півдня ходжу дома мою і прибираю. А я теж уже не кізочка молода, немає вже такої спритності.

Але добив мене недавній випадок. Напередодні лягли ми вже пізно. А я чи то застудилась, чи вірус якийсь підчепила. Вранці прокинулася я з квадратною головою, як з похмілля. Почуваюся жахливо. Градусник дістала й точно температура.

Якось виповзла зі своєї кімнати. Думаю, зараз гостей проводжу, пігулку вип’ю жарознижувальну і приляжу знову. Але замість співчуття та підтримки від сватів я отримала таке:

– Ну, ти тоді нам по-швидкому сніданок зроби, і ми поїдемо. Ще не вистачало і нам заразу підчепити!

Отут до мене і дійшло, що для сватів у мене тут база відпочинку, а я або кухар, або покоївка. Одним словом – обслуговуючий персонал.

Вирішила я більше із цими людьми справи не мати. Але розривати стосунки зі скандалом було боязно. Все-таки це свекруха та свекор моєї дочки. Мало, що вони за люди. Може, потім на невістці відіграватися почнуть.

Тому через тиждень, коли мені зателефонувала сваха, щоб «замовити» лазню на певний день, я просто послалася на невідкладні справи. Так само було і наступного разу.

Але родичі виявилися наполегливими. І тепер вони телефонують щотижня, уточнюють, коли ж можна буде приїхати. Дійшло вже до кумедного. Коли я сказала, що мені доведеться виїхати на вихідні, сваха запропонувала залишити їм ключі, а вони тут самі без мене відпочнуть.

Ось тут я конкретно зрозуміла, що люди натяків зовсім не розуміють. Їм, мабуть, абсолютно байдуже, хочу я далі продовжувати з ними спілкуватися чи ні. Головне, щоб було місце, де випити та шашлик смажити.

На відкритий конфлікт я йти побоююсь. Але в мене вже невроз на цьому ґрунті розвивається. Я зовсім не знаю, що робити. А сваха продовжує дзвонити щочетверга, щоб дізнатися чи можна їм їхати.

Як пояснити людям коректно, що їм тут не раді? І чи бажано так, щоб вони не образилися?