Мама відмовилася від дочки у пологовому будинку. Згадала про дитину на старості років, але її виставили за двері

– Ти повинна мене утримувати, це я тебе народила, я тобі дала життя! – кричала розпатлана жінка років сімдесяти, стоячи на сходовій клітці між поверхами. Двері перед нею щойно зачинилися, а йти було нікуди.

Оксана Борисівна грузно спустилася сходами і вийшла з під’їзду. Вона була в розпачі: щойно зруйнувалась її остання надія влаштуватися на старості років у теплому затишному містечку.

Багато років тому, коли Оксана була ще молодою та зеленою, зустріла вона на своєму життєвому шляху відомого ловеласа – Олександра, який просив усіх знайомих називати його Алексом.

Високий, з темно-каштановим волоссям, яскраво-синіми очима і темними густими бровами, він підкорив серце простушки Ксюші в першу хвилину знайомства.

– Прикольне ти дівчисько, – повідомив він дівчині. – Я різних зустрічав, але таку, як ти, бачу вперше.

Оксані було достатньо цих слів, щоби втратити голову. Дівчина за місяць після знайомства погодилася перейти на інший рівень відносин. Наслідки бурхливого роману дали себе знати дуже скоро: через місяць Оксана дізналась, що вагітна. Варто їй було повідомити про це Алекса, як він втік.

Ксюші вдалося до нього додзвонитися через інших знайомих. Однак розмова з колишнім коханим змусила дівчину розплакатися.

– Твоя дитина – твої проблеми. Я лише хотів приємно провести час, а не вішати на себе довічні зобов’язання. Прощавай.

Оксана була у розпачі. Вона не уявляла, куди піде з дитиною на руках. Повернутись у рідне селище вона не могла, батьки відреклися від неї.

Оксана залишилася в місті і влаштувалася на роботу в нічну зміну, щоб менше траплятися випадковим знайомим на очі.

Коли час пологів наблизився впритул, майбутня мати зрозуміла: діватися їй нікуди, доведеться відмовитися від дитини. Народилася дівчинка, від якої породілля відмовилася прямо у пологовому будинку.

Оксана у спробі влаштувати особисте життя тільки й робила, що шукала для себе потрібну пару. Як на зло, такої не було: були або ловеласи на зразок Алекса, або любителі добре випити, або альфонси.

Останній коханець п’ять років співав їй про готовність одружитися хоч зараз, але потім з’ясувалося, що він злісний боржник за аліментами і перебуває у розшуку за шахрайство у великих розмірах.

Оксана згадала про дочку, коли виявила, що вищезгаданий коханець зник з її накопиченнями та документами на крихітну квартиру, яку жінка змогла купити у колишнього власника.

Оксана звернулася до міського будинку для людей похилого віку, але отримала відмову.

– Шахраї, – обурювалася вона, сидячи з випадковими товаришами по чарці в дешевій забігайлівці. – Причепилися до моєї пенсії, реєстрації та купи інших деталей. Типу, у мене повинні бути близькі родичі, які доглядатимуть мене.

– А що, у тебе нікого немає? – икнув один із пошарпаних життям кавалерів.

– Я була одна у своїх батьків, – відповіла Оксана, розмазуючи на обличчі сльози. – Коли завагітніла, побоялася йти до них.

– Між іншим, ти маєш право вимагати у своєї дитини, щоб вона доглядала тебе, – пояснили їй товариші. Ідея сподобалася Оксані, і вона взялася за пошуки.

Завзяття жінці було не позичати, і вдалося знайти свою біологічну дочку. Тільки Валерію такий розклад категорично не влаштував.

До чого Оксана виявилася не готовою, то це до того, що Валерія знає про те, що вона прийомна. Батьки не стали від неї нічого приховувати.

– Ти відмовилася від мене одразу після народження. Жодного разу не відвідала мене, поки я була дитиною. І чого ти хочеш зараз, коли лишилася ні з чим? – суворо спитала вона Оксану.

– Доню … я була молода і дурна, все хотіла щастя своє влаштувати, – намагалася порозумітися з нею мати. – Якщо не хочеш по-доброму, доведеться погано через суд.

– О, як заговорила – через суд, – передражнила її дочка. – Добре, що моя справжня мама цього не побачила, як і тато. Іди туди, звідки прийшла. Мені нема про що говорити з тобою.

На прощання вона винесла невеликий конверт, де лежала готівкою велика сума грошей.

– Це все, що я можу тобі зробити. Прийдеш ще раз – подам до суду за шантаж. Тоді подивимося, як тобі сподобається у в’язниці на старості років, – дочка зачинила перед Оксаною двері.