Коли нам передається чужа доля. Три основні випадки

Чому ми можемо запозичити чужу долю? Багато причин. Але так само людина влаштована – вона переймлива. Переймає, несвідомо навчається в інших.

Чи не переймали ми акцент того, з ким розмовляли довго та емоційно? Чи не відчували слабкість у нозі, коли попереду йшов кульгавий чоловік? Чи не поділяли захоплення чи тривогу групи, в якій опинилися? Чи не пускалися наші ноги в танець, коли ми дивилися на запальні танці?

Майже все це відчували. Можна так само запозичити і спосіб життя, думок, звички інших чи іншого.

Повторення породжує звичку. Звичка народжує характер. Характер породжує долю. Характер – це і є дол.

1. Особливо сильно передається доля тих, з ким ми часто спілкуємося, з ким у постійній взаємодії. Особливо – в емоційному зв’язку. На цьому феномені засновані давні вірування про те, що “погану долю”, можна “передати” іншій людині. Відв’язатися від своєї злої долі в такий чорний спосіб.

2. Передається доля тих, з ким ми живемо під одним дахом. Ми поділяємо життя, звички цих людей. Дихаємо одним повітрям – і це не метафора.

3. Передається доля тих, про кого ми думаємо багато і часто. До кого ми відчуваємо сильні почуття, навіть якщо ця людина далека від нас у часі чи просторі.

Недарма радять вибрати як орієнтир якоїсь великої та мудрої людини, благодійника, наприклад. І брати приклад із його життя та діянь. Так можна “виправити” свою долю.

Розділити долю чи запозичити її можна свідомо, навмисне. Ми поділяємо долю Батьківщини, наприклад. Ми поділяємо долю того, кому вірні та віддані. Того, кого любимо. Не завжди це щастя, але це наш особистий вибір – прийняти долю.

Якщо ви помічали, що після спілкування з кимось у вашому житті починають відбуватися такі ж події, подумайте. Це транслюється чужий сценарій. І важливо повертатись до себе. Прокинутися. Повернутись у свій особистий світ. Провести уявний кордон. Якщо, звичайно, немає бажання розділити долю, запозичити її.

Доля у кожного своя. Але є доля групи людей, сім’ї, роду, країни, людства… І почати треба з виправлення наскільки можна своєї долі, – так, вона дається згори. То я думаю.

Але внести корективи, посилити свою “самість”, самосвідомість, розвивати дані нам хороші якості – у наших силах. І не розчиняти своє “Я” в інших, – це теж важливе вміння, щоб не перейняти чужу кульгавість, слабкість, скарги, агресія, не піти кривою доріжкою і не втратити свій Шлях. Нехай і нелегкий. Але свій..