Чоловік образився, що я його обманювала і вже тиждень живе у своєї мами, а робила це заради його блага

Свого часу я прийняла для себе морально складне рішення – не говорити чоловікові правду про те, що я почала більше заробляти. А причина в тому, що він живе сьогоднішнім днем, як і його мама. Тому грошей зазвичай у них немає. Я ж утомилася жити тиждень на широку ногу, а потім три харчуватися макаронами.

Тимофій мені сподобався своєю легкістю спілкування. Він не заганявся через дрібниці, йшов уперед, і мене це надихало. Сама я людина дуже обережна, схильна до рефлексії, складно переживаю всякі неприємні ситуації. Дві протилежності притягнулися.

Але після весілля стало зрозуміло, що легке ставлення до життя у чоловіка, по-перше, спадкове, а по-друге, поширюється на все, в тому числі і на сімейний бюджет. Після зарплати він є королем світу, який не дивиться на цінники. А коли зарплата блискавично закінчується, із таким же одухотвореним виглядом харчується макаронами до наступної зарплати.

Причому отримує чоловік непогано, якби не його власне марнотратство і таке ж відношення його мами, нам би цілком вистачало на життя, та й відкладати примудрялися б.

Якщо з чоловіком я ще якось могла налагодити контакт і “вдарити по руках”, щоб він не марнував гроші, то зі свекрухою було складніше. Вона спочатку промотувала свої гроші, а це її зарплата та пенсія, а потім починала просити у сина. Їсти одні макарони, які були у нас у раціоні надто часто, вона відмовлялася.

– Я вже своє в злиднях нажилася, вистачить. Хочу зараз як людина пожити. Ну, не розрахувала, буває, – говорила свекруха, приходячи до нас у гості по чергову порцію фінансової допомоги.

Чоловік залазив у борги, але давав. Це ж мати, як їй відмовити. На мої запитання, як ми наступного місяця житимемо, він тільки посміхався своєю веселою посмішкою і казав, що розберемося.

При цьому вдома було на що витратити гроші. Ми живемо в моїй квартирі, де давно потрібно зробити нормальний ремонт. Але грошей на це постійно не вистачає, то то тут підклеїмо, то там підфарбуємо. Це не рятує. А чоловік як завжди зі своєю легкою безтурботною посмішкою та коронним “розберемося”.

Коли мені на роботі підняли зарплату, я хотіла насамперед поділитися цією новиною з чоловіком. Надбавка суттєва, я довго до цього йшла, мені було чим пишатися. Але потім я посиділа, поміркувала, і зрозуміла, що нічого я йому говорити не буду. Він та його мама можуть розмотати будь-яку суму грошей. Я вирішила “невраховані” надлишки відкладати.

Мені було важко не розповісти про це чоловікові, але я розуміла, що тут брехня на благо. Гірше від цього нікому не буде, натомість я зможу накопичити грошей на ремонт чи відпустку, та й машину ми давно хотіли. Поборовши себе, я промовчала.

А чоловік усе продовжував жити, як і раніше, спускаючи зарплату чи не одним днем ​​і спонсоруючи свою маму. Зі накопичених грошей я поміняла ноутбук, а чоловікові сказала, що це видали на роботі, щоб я могла нормально працювати. Сплатила чоловікові лікування зубів, знову збрехавши, що у нас розширена страховка. Ось так трохи я латала дірки, які ніяк не вдавалося закрити раніше.

Але нещодавно у нас був корпоратив, на якому мій напідпитку начальник ляпнув, що скоро я можу отримати чергове підвищення, тому що керівництво оцінило показники мого відділу за квартал. Начальник пішов, а чоловік вчепився як кліщ у слова “чергове” та “мій відділ”.

Брехати далі я не стала, зізнавшись, що отримала підвищення, ось уже півроку працюю на новій посаді.

– А що, за підвищення зарплату не накинули? – підозріло примружився чоловік. Я красномовно промовчала. А що казати?

Повернувшись додому, чоловік відразу почав випитувати, чому я йому не розповіла про підвищення.

– Може соромно зізнатися, яким чином ти його отримала?

Ця фраза мене образила до глибини душі. Тут я перестала стримувати себе і розповіла, в чому причина обману. Про його поведінку, про поведінку його мами, про те, як я втомилася від його постійного марнотратства. Чоловік образився ще сильніше, зібрав сумку і з гордо піднятою головою відбув до мами.

Потім свекруха зателефонувала мені, але я скинула виклик, як тільки зрозуміла, про що йтиметься. Ще вона мене життя не вчила. Якби не вона, цієї проблеми взагалі не виникло б.

Чоловік уже три дні не дзвонить, не пише. Я теж не збираюся першою йти на перемир’я. Як у нього тільки язик обернувся таке мені сказати! Поки він не вибачиться, я з ним і казати не хочу. А він чекає вибачень від мене, мабуть. Та й нехай чекає. Мені вибачатися по суті нема за що.