Невістка завела стосунки з обома моїми синами. Я зберегла її секрет і ні про що не шкодую

Вітя повідомив старшого брата Анатолія, що познайомився з новою дівчиною. Той спочатку не надав його словам особливого значення: нова дівчина з’являлася у житті Віктора щомісяця. Навіть мати зітхала й казала синові, що не можна бути таким вітряним.

– Тобі скоро тридцять, пора б за розум взятися. А ти прямо конкурс влаштував, кого візьмеш за дружину.

– Мам, ти не розумієш, – відповів син. – Я не хочу одружитися з будь-якою, та ще з кривими руками. Не хочу провести решту життя з гастритом через сумнівні кулінарні здібності дружини…

– Ти собі не кухаря безкоштовно береш, а дружину, – втомлено відповіла мати. – Жінка – не кухонний агрегат чи домоприбиральна машина. Не будеш ставитись до дружини з повагою, тобі не буде щастя в житті.

Віктор жартував і казав, що замовив ідеального робота-дружину, яку поведе в сімейне гніздечко відразу після прибуття з конвеєра. Мати хрестилася:

– Не дай Боже, нам тільки бездушного робота не вистачало.

Однак робот виявився дуже красивою і живою дівчиною на ім’я Поліна. Анатолій після весілля брата відразу ж винайняв окрему квартиру і влаштувався працювати вахтовим методом до гірничорудного комбінату інженером з техніки безпеки. Його туди кликали кілька разів, та він відмовлявся. А тут, з появою Поліни, сам побіг подавати заявку.

– Щось мій старшенький сам на себе не схожий з того дня, як Вітя привів молоду дружину до хати, – думала мати. Невістка їй подобалася, але поведінка старшого сина видалася жінці дивною.

Подумавши, вона вирішила поїхати на квартиру до Анатолія та поговорити з ним. Син якось залишив їй ключі та попросив привозити йому заморожену домашню їжу, якщо мати знайде для нього час. Вона погодилася та відвозила контейнери з їжею, прала та прасувала одяг сина, приводила його холостяцьке житло до ладу.

Піднявшись на третій поверх, мати дістала ключі та увійшла до квартири. Її здивували жіночі туфлі на килимку перед входом.

– Синку, хіба ти не повинен бути на роботі? -Жінка пройшла в спальню і втратила дар мови, побачивши Поліну в обіймах Анатолія.

– Що тут відбувається? – пробелькотіла вона, коли парочка почала поспішно одягатися.

– Ма, я тобі зараз все поясню, – Анатолій кидався по кімнаті, натягуючи на себе футболку.

– Хочеш сказати, що ти з Поліною в одному ліжку – це плід моєї уяви? -розсердилася жінка. – Негайно кажіть, чому зробили таку підлість Вітя. В чому справа?

Поліна після короткого роздуму зізналася:

– Ми раніше зустрічалися з Толею. Це було ще за три роки до знайомства з Вітею.

– Чому ти цього раніше не говорила чоловікові? – суворо спитала свекруха.

– Тому що ми з Толею розлучилися через його зраду, – відповіла невістка. – Я послала його і сказала, що знайду собі нормального чоловіка, який не зраджуватиме мені. І знайшла. Вітю.

– Вітя зберігає тобі вірність, а ти? – свекруха з огидою подивилася на сина та невістку. – Як вам обом не соромно?

– Я втік із дому, щоб не наробити дурниць, – похнюпив голову Анатолій. – Навіть на вахту вийшов. Але сьогодні мені зателефонували і сказали, щоб я прийшов завтра, там через якусь перевірку графік зрушив на добу. А потім я зустрів Поліну в магазині.

– І ви не зрозуміли, як виставили мого Вітю дурнем? Як ти міг? – розсердилася мати.

– Це само собою вийшло, – мало не заплакала Поліна. – Ви скажете Віті? Я дуже його люблю і боюсь втратити. Боже, як я могла зробити таку дурість?

Подумавши, свекруха промовила:

– Я зроблю найбільшу дурість, про яку можу пошкодувати. Я нічого не скажу Віті, не хочу його поранити. Але якщо ти, Поліна, не пообіцяєш більше не робити таких подвигів, мені доведеться йому все розповісти.

– Я клянуся, що більше ніколи не буду навіть у думках допускати подібне, – урочисто промовила Поліна. – Це було помилкою з мого боку, і я дуже шкодую про це…

– Мам, будь ласка, – подав голос Анатолій. – Я розумію, що поводився як останній… піддавшись емоціям. Але я також можу дати слово, що більше ніколи не зроблю цього.

Анатолій поїхав працювати. Коли його зміна закінчилася, він відмовився повертатися і повідомив, що зустрів дівчину, з якою хоче одружитися. Ні він, ні мати, ні Поліна ніколи не згадували про ту історію, а Віктор прожив у щасливому невіданні. Він був щасливий у шлюбі і пишався дружиною, яка народила йому трьох дітей. Які є його точної копією.

Його старший брат приїхав за кілька років, коли підросли його діти.

Історія, яка ледь не коштувала сімейного щастя Віктора, була надійно прихована від сторонніх.