Батьки мені нічим не допомагали, бо вони вкладалися у старшу сестру, а вона не виправдала їхніх сподівань

Батьки свого часу розчарувалися у моїй старшій сестрі, яка не виправдала їхніх надій, тож на мене вирішили не витрачати час і гроші.

У нас із сестрою різниця у десять років, тому я не застала період, коли батьки нею активно займалися. Але судячи з їхніх розповідей, сестра мала дуже напружений графік. Щоправда, усі її заняття вибирали батьки. Вони вирішували, в які секції вона ходитиме, які мови вивчатиме, а потім вимагали від неї успіхів на обраному ними шляху.

А сестра не мала особливого інтересу до того, чим її змушували займатися, тому й результати були дуже скромними, що батьків і розчаровувало.

Але я – не моя сестра. До того ж, я сама вибирала, чим хотіла займатися, але батьки мене не підтримували. Я хотіла піти на плавання, батьки відмахнулись.

– Не займатимешся ти спортом. Он, Ольку віддали на художню гімнастику, скільки грошей і часу витратили, а користь із цього?

Та ж Ольку ви туди силоміць загнали, а я сама хочу займатися плаванням, тому мені буде цікаво, хай навіть і не на рівні професіонала, а хоч би для себе.

Просила віддати мене на спів, але знову мені приклад сестру приводили. Її віддали до музичної школи, щоб грала на піаніно, а вона її так і не закінчила. Тому й мені в музику була дорога закрита. Те саме з малюванням, танцями та іншими моїми захопленнями. Скрізь мені наводили як приклад невдалий досвід сестри.

Батьки не витратили на мої захоплення жодної копійки, тому я ходила тільки в один безкоштовний гурток з туризму, і то тільки доти, доки могла займатися там у своєму одязі, бо грошей на спорядження та нормальну форму мені не давали.

Те саме з репетиторами. Нам попалася жахлива вчителька англійської, яка сама її, мабуть, до пуття не знала, та ще й на лікарняних постійно була. А мені мова для вступу до ВУЗу мрії була потрібна, але сама я з нею розібратися не могла, тому й просила батьків допомогти.

Відповідь була одна – у сестри була купа репетиторів, все одно не вступила, куди треба, тобто туди, куди бажали батьки. Думаю, це взагалі не пов’язано з репетиторами, сестра це навмисне зробила.

Зараз сестра з сім’єю не спілкується, що мене анітрохи не дивує. Думаю, сестра зітхнула спокійно, коли всі відв’язалися. Мені від цього не легше, бо якщо нею батьки опікувалися, хоч і своєрідно, то на мене просто забили, на кшталт, перший млинець комом, і другий такий самий.

Я не вступила, куди хотіла, тож зараз пішла працювати. З одного боку, прикро, що батькам було на мене начхати, а з іншого – я можу робити все, що хочу.

Зараз я збираю гроші, щоб пройти потрібні мені курси, повноцінне навчання поки не потягну, а батьки допомагати відмовляються, бо не бачать у цьому сенсу.

Коли в мене будуть діти, я ніколи не поводитимуся так, як мої батьки.