Я намагалася зруйнувати щастя сина власноруч, однак у долі були свої плани

Мій син все життя любив одну дівчину – Олену – аж із сьомого класу. Мені завжди здавалося, що вони виглядають разом якось безглуздо, не підходила вона йому.

Хуліганка, двієчниця, вона завжди втягувала мого сина у всякі проблеми. Коли пішов уже третій рік їхнім стосункам, я була зневірена: ніяк не врятувати мені сина від неї, та й взагалі всіх проблем, які вона приносила.

Сину виповнилося вісімнадцять років, і він пішов до армії. Тут я і знайшла свою можливість подарувати йому свободу від цих гнітючих стосунків.

Проводили ми його всі разом. Оленка ридала захлинаючись, я ще стримувалася якось. Але як тільки ми розлучилися із сином, я просто шмигнула в машину і поїхала додому.

Перед очима спалахували сцени моєї сварки з Оленкою та сином, їхні крики, моя нерішучість. Я задумалася про те, що мені потрібно змінити життя, щоб назавжди уникнути таких складнощів.

Повернувшись додому, я сіла відпочити на диван, увімкнула улюблене телешоу, і ідея сама собою народилася в моїй голові.

Коли прийшов перший лист від сина, все склалося навіть легше, ніж я собі уявляла: на пошті працювала моя давня подружка, я в неї листи від сина одразу і для себе, і для Оленки забирала.

Признавався він їй у коханні, присягався, що готовий заради неї на все, писав, що інших таких немає. Та ви самі знаєте, яке сильне кохання, коли ти молодий. Здається, що ти на все здатний, з будь-якими проблемами впораєшся, що весь світ навколо тебе створений.

Вирішила я ці листи ховати, а для Оленки писати інші. Добре, що почерк сина легко повторити, нічого вона й не запідозрила.

Написала, мовляв, ось, Олена, не люблю я тебе, зрозумів, коли залишився наодинці зі своїми думками. Права була мати, що ми один одному не підходимо. Не по мені таке життя яскраве, я хочу спокою.

Запечатала назад у конверт і віддала листа Олені. І за кілька днів побачила її вже з іншим хлопцем! Добре, що я допомогла синові позбутися її.

Написала я синові відразу, що у Оленки з’явився новий хлопець, а він її вже давно перестав цікавити. Син висловив мені свою вдячність за мою увагу і чесність у своєму наступному листі у відповідь.

Пізніше я вже повідомила, що у Олени весілля відбулося, а через деякий час і дитина з’явилася на світ

Служба пролетіла швидко, і син повернувся з армії. Намилився відразу до Оленки відносини з’ясовувати. Зупиняла сина як могла, але він упертий, весь у батька, не вдалося його втримати, все одно пішов.

Повернувся злий, речі забрав, дверима грюкнув і пішов. Вдома так і не з’являвся, я місця собі знайти не могла: сина вже місяць удома немає, на дзвінки не відповідає, на моїх очах взагалі не з’являється.

Через час я дізналася від сусідки про те, що син пішов до Олени, вона нещодавно розлучилася зі своїм чоловіком, вирішила з моїм сином знову почати.

Виявилося, Олена весілля зіграла на зло синові після моїх слів. Щоб показати, мовляв, вона і без нього легко прожити може. І щасливою може бути.

Син має намір удочерити її дитину. Я була вражена і сильно злилася на нього. Як він міг вирішити виховувати чужу дитину? Що мені казати знайомим?

Вирішили вони і весілля зіграти. Не знаю, хто з дітей зглянувся, але я також була запрошена на церемонію. Не можна таку серйозну подію у житті сина пропускати, звичайно ж, я прийшла.

Молодята були дуже щасливі. На святі були тільки найближчі родичі, і я рада, що того дня мене вибачили за мою дурість. Зрозуміла я для себе – підходяща, не підходяща… Як такі визначення можуть приходити на думку, коли говориш про кохану людину свого сина?

Сьогодні вже тридцять п’ять років, як вони разом. Я рада, що так склалося! А Оленка тепер – моя найрідніша і найближча невістка. Розумію, за що син її так любить – весела, щаслива. Як добре, що мені не вдалося розлучити цю прекрасну пару.