Разом з хлопцем збирали на квартиру, а в результаті він звинуватив мене в тому, що я вимагала від нього неможливого і одружився з іншою

Два роки ми зустрічалися з моїм молодим чоловіком, і все в нас було добре і слава тобі Господи, але як завжди, добре, рано чи пізно закінчується.

Цукерково-букетний період минув, і тепер ми задумалися про спільне проживання. Обидвоє підійшли до цього максимально відповідально: склали списки, продумали можливі варіанти із житлом.

Ми були серйозно налаштовані, а тому досить швидко знайшли підходящу за площею, фінансами та розташування орендовану квартиру. Усіх все влаштувало, і ми швиденько в’їхали в наше чуже гніздечко.

Так як графік роботи у нас був різний, то й спільні вечори у нас були не такі часті. Нас це трохи засмучувало, але ми чітко вирішили, що зараз це необхідно, щоб назбирати грошей на перший внесок для іпотеки, а там весілля, діти, спільні відпустки та інші принади шлюбу.

Деяка сума в мене вже була накопичена, але її все ще не вистачало, тому ми брали подвійні зміни, затримувалися на роботі, брали роботу додому.

Нагромадження росли, і ми вже майже підійшли до необхідного внеску, як раптом я помітила, що з «скарбнички» почали пропадати незначні суми.

Звернулася до майбутнього чоловіка з логічним питанням і отримала, як мені тоді здалося, цілком логічну відповідь:

– На роботі затримали зарплату, а господар нашої квартири підвищив вартість оренди, отож і довелося взяти звідти, щоб додати. Як тільки отримаю зарплату все і поверну назад і навіть більше.

Так як договір оренди був укладений на його ім’я, то й усіма питаннями він займався, я туди не лізла.

Минуло ще півроку, але ми, як і раніше, не назбирали потрібної суми, мене це почало дратувати, і ми стали досить часто сваритись по частині загального бюджету.

Мій благовірний, як я думала, працював, не покладаючи рук і не шкодуючи себе, на двох роботах, а у вільний час брався майже за будь-які підробітки, але зарплата у нього, як і раніше, була на тому ж рівні, що й раніше, і я зі своїми переробками стала отримувати майже вдвічі більше за нього.

Я почала підозрювати недобре, до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти, що десь моя друга половинка нахабно бреше.

Я звернулася до нашого спільного друга, з яким він до того ж разом працював, тільки в різних змінах. Коли я в нього запитала, чому в них така низька ЗП з такими переробками, то отримала зовсім не ту відповідь, на яку сподівалася.

Друг розповів, що мій хлопець ніколи не брав жодного підробітку тут, він вважає, що витрачати здоров’я заради цих копійок безглуздо і, що життя одне, треба брати від нього все.

Сказати, що я здивувалася – нічого не сказати. Я була одночасно зла, збентежена і перебувала в повному здивуванні. Тепер я чекала на хлопця вдома, щоб серйозно поговорити.

Як я була здивована, коли ввечері він мені зателефонував і сказав, що залишається в нічну зміну на роботі, але я не видала себе. В мені прокинувся диван детектив. Я вирішила сама дізнатися чим займається мій майбутній колишній хлопець.

Важкості це не склало, благо знайомих достатньо. Найголовніше, що це були мої, а не наші спільні знайомі, а отже, і покривати його їм немає сенсу, та й, власне, вони й не намагалися.

До глибокої ночі я переписувалася, зідзвонювалася зі своїми «спільниками» та моніторила соціальні мережі. Я думала, що до ранку моя голова стане повністю сивою, те, що я дізналася не піддавалася логіці та здоровому глузду.

У той час, коли я працювала, як віл, а по-іншому не скажеш, і намагалася досягти нашої спільної мети, мій коханий проводив час в своє задоволення.

Гуляв барами та нічними клубами, проводив час на різних вечірках і ні в чому собі не відмовляв, навіть більше, іноді він ще й у мене грошей примудрявся брати. Таких акторів ще пошукати треба!

Коли карти були розкриті, він не став довго відпиратися і досить швидко перейшов у контрнаступ. Правильно, найкращий захист – це напад.

Аргументи його були притягнуті за вуха. Виявляється це я весь час на нього тиснула і вимагала неможливого, а він хотів жити інакше, але мені повідомити забув.

Така ось історія про безтурботного тридцятирічного підлітка, котрий потрапив під мою «диктатуру». Тепер я збираю сама на свою майбутню квартиру, і виходить у мене це набагато краще, ніж з його допомогою.

А вишнею на торті стала інформація, що нещодавно він одружився з дівчиною з якою зустрічався рік. Виходить, що він ще й повноцінні стосунки встиг побудувати на боці, а я ще й грошей йому на це підкидала.

І кумедно і плакати хочеться. Питання, яке так і залишилося для мене відкрите, це чому не можна було відразу сказати, що це не твоє і тобі ще рано, що дитинство ще активно грає оркестром у відомому місці?! Не зрозуміло. Сподіваюся, рано чи пізно осягнути цю таємницю, яка поки що перебуває для мене за сімома печатками.