Мудра притча, яка пояснює, як стати щасливим. Треба розвивати найголовнішу якість

Три мудреці вели філософську суперечку: чи можна допомогти іншому стати щасливішим? Змінити його життя на краще? Двоє стверджували, що можна допомогти та привести до щастя! Третій наполягав, що це марно. Нещасний невдаха так і залишиться нещасним невдахою. Проблема у ньому. А не в зовнішніх обставинах…

Зрештою мудреці набили мішечок золотими монетами. У них були гроші! Поклали мішок на вузькому містку. Встали на одному березі річки, покликали бідняка з іншого берега.

Той прийшов і дивиться, посміхається безглуздо.

Мудреці здивувалися і спитали: хіба на містку не було нічого цікавого? Прямо під ногами?

Невдаха відповів, що він не бачив нічого. Йому спала на думку думка: пройти по містку із заплющеними очима. І поталанило! Він перейшов міст і не впав у річку!

Це сумна притча. Невдасі допомогти неможливо. Він сам заплющує очі і не бачить можливостей…Ні. Ця притча вчить простому вирішенню проблеми. Вона все пояснює!

Увага. Ось що приносить удачу та сприяє успіху. Увага! Ось що треба розвивати та над чим працювати. Треба розплющити очі та уважно дивитися на світ навколо нас та на дорогу під ногами!

Невдаха – той, хто заплющує очі. Хто сліпий. Хтось не бачить можливостей у себе під ногами. Розвивайте увагу та спостережливість. І ви побачите сходи, покажчик, корисну людину, мішечок із золотом…

Це не сумна притча. Нема людей, приречених на невдачі. Є люди, котрим треба тренувати увагу. Багато інших якостей теж сприяють везінню, але увага – головна!

І цей сенс притчі відкрився мені, коли я знову уважно перечитала її. Це прихований ключ. Це розгадка. І я із задоволенням ділюся з вами знайденою відповіддю.