Щоб не їхати в гості до тещі Саша придумав ідеальний план. Але все пішло не так, як він бажав

Сашко лежав на ліжку і нив, картинно тримаючись за голову. Поруч сиділа його дружина Валерія і з тривогою дивилася на свого чоловіка.

– Ех, як же ти так примудрився? – скрушно похитала головою дружина і знову глянула на градусник. Градусник показував температуру тридцять вісім градусів.

– На роботі хтось чхнув, і ось результат, – слабким голосом просипів Сашко і закашлявся. Потім скривився і знесилено звалився на подушки.

Симулювати хворобу Сашко почав ще вчора ввечері, щойно прийшов із роботи. Був млявим, без апетиту поклював приготовану дружиною вечерю (ще б з апетитом, він по дорозі таку величезну шаурму злопав) і завалився в ліжко о восьмій вечора.

Почувався Саша добре, але на вихідних мала бути поїздка до тещі, яку Саша любив виключно на відстані, і чим більша відстань, тим сильнішим була його любов.

Тому, щоб не затьмарювати споріднені теплі почуття особистою зустріччю, Сашко вирішив прикинутися хворим. Тут він би одразу двох зайців: і до тещі не поїхав би, і вдома в якісь віки залишився б один.

Перед очима Сашка вже клубочилися рожеві мрії, як дружина поїде, а він виспиться, нікуди не поспішаючи поснідає не вівсяними оладками, а ненажеристими яєчками з ковбаскою. Потім подивиться якийсь бойовик, який Валерія терпіти не може, а надвечір візьме собі улюблений напій, рибку і покличе друга дивитися футбол.

Від цих думок Сашин рот сам собою став розтягуватися в усмішці, яка ніяк не клеїлася з його роллю “вмираючого”, тому компрометуюча усмішка була вольовим зусиллям зігнана з обличчя.

І дуже вчасно, бо в цей момент у кімнату повернулася Валерія, несучи склянку води та жменю якихось ліків. В ім’я щасливих вихідних без тещі Сашкові довелося імітувати ковтання пігулок, ховаючи ті за щокою. Частина з них була дуже гіркою, тому страждання на обличчі Сашка набули дуже натурального вигляду.

Дочекавшись, коли дружина знову покине кімнату, Сашко почав активно відпльовуватися від пігулок. Такою нісенітницею Сашко останній раз страждав у школі, коли не хотілося йти на контрольну. Але тут ставки були навіть вищими.

Знає він подібні подорожі. Валерія буде чаї з пиріжками пити, а Сашко біагатиме по магазинах, щоб знайти змішувач, замінити його, прикрутити щось, прибити, відірвати, викинути, пересунути і так далі. І все це під вічне бурчання та критику тещі, яка завжди знайде, до чого докопатися.

Сашко досі не міг отримати виразного пояснення, чому всіма справами займається він, а не брат Валерії, який живе від мами через дві вулиці.

Тому він вирішив, що цього разу залишиться вдома, хай навіть заради цього і доведеться обдурити дружину. Сашко вже намагався просто говорити “я не хочу їхати”, але справа закінчувалася таким скандалом, що Сашкові це аукалося ще довгі тижні.

Цього разу він буде хитрішим. Сашко розумний, Сашко вміє вчитися на своїх помилках.

Губи Сашка знову стали складатися в усмішку, але тут двері почали відкриватися, і Сашко набув максимально нещасного вигляду, на який тільки вистачало його акторського таланту.

– Бідолашний ти мій! І як тебе тільки так попало, – вкотре зітхала Валерія, погладжуючи чоловіка по голові.

Сашко непевно знизав плечима і демонстративно закашлявся, після чого тихенько застогнав і картинно приклав руку до чола. “Не переграти б”, – майнуло в нього в голові. Але Валерія театральщини не помітила, продовживши співчутливо дивитися на чоловіка. У Сашка в душі ворухнувся черв’ячок совісті, але Сашко його придавив – не час для сентиментів.

– Піду тобі бульйончик зварю і поставлю чай настоювати, – піднялася з ліжка Лера і вийшла з кімнати, прикривши за собою двері.

Сашко був задоволений собою, у нього все вийшло! Через дві години у Валерії автобув, і ось вона – свобода на цілих два дні! За цими приємними думками Сашко не помітив, як заснув.

Сон його був легким і приємним. Сашко не згадав, що саме йому снилося, але прокинувся він дуже задоволеним. Потягнувшись і глянувши на годинник, Сашко посміхнувся – автобу Валерії пішов годину тому, а значить почалися його вихідні!

Бадьорою ходою Сашко попрямував до кухні, але звуки, що долинали звідти, його насторожили.

“Валерія що, забула вимкнути телевізор?” – подумав Саша і вже мене бадьорою ходою став крастися до джерела дивних звуків.

При акуратному загляданні на кухню з’ясувалося, що джерелом звуків була сама Валерія, яка щось зосереджено різала.

– А ти чого не поїхала? – хрипким від сну голосом запитав Сашко, в душі якого почали підніматися погані передчуття.

– Ой, ти прокинувся? Добре! Бульйон будеш? – заклопотала Валерія, а потім натрапила на вичікувальний погляд чоловіка і пояснила. – Ну не могла ж я тебе хворого вдома одного кинути! Що б я була за дружина! А раптом тобі гірше стало б?

У душі Саші розлилося приємне тепло. Яка ж у нього таки чудова дружина, як же він її любить! Поки Сашко, розчулившись, милувався дружиною, та продовжила.

– Я зателефонувала мамі, пояснила ситуацію, сказала, що не приїду. Але я запросила її до нас, вона за три години буде, якраз вечірнім рейсом! Мама обіцяла привезти мед, настоянку та…

Валерія продовжувала говорити, клопочучись по кухні, а Сашко важко опустився на табуретку. Все пішло не за планом.

– На скільки, ти кажеш, мама приїжджає? – сівшим голосом поцікавився Сашко.

– На тиждень всього лише, – легко відповіла Валерія, не звертаючи уваги на чоловіка, який дуже зблід.

Ось тепер Саші вже по-справжньому стало не добре. Непродуманий був план.