Якби коти могли писати власні щоденники з життя, то виглядав би він приблизно так

Друге лютого.

Усю ніч тигидикав по квартирі, за що був покараний капцем. Дивно, раніше господар у мене не влучав. Мабуть, я поправився. Треба нарощувати кількість тигидиків і наводити себе у форму.

Вранці стяг з бутерброда господині всю ковбасу, але вона була така сонна, що навіть цього не помітила. А ось Барсік помітив і обіцяв зчинити галас. Довелося ділитися чесно награбованим із цим неприємним псом.

Цілий день спав на шафі. Зібрав на себе всю пилюку і павутину, тому ввечері дуже перелякав господиню. Та, побачивши, що я десь знайшов таку грязь, оголосила, що в суботу буде генеральне прибирання. Хазяїн на мене дивився дуже недобре, бурчав щось про бубонці. Він вирішив зайнятися музикою?

Четверте лютого. 

Нудно. Господиня виконала свою погрозу, і сьогодні вони прибирають. Барсік тікає від пилососа під кріслом, а я на шафі, куди в пориві трудового ентузіазму господиня так і не долізла.

Поки господиня пишалася наведеним порядком, зліз із шафи з новою порцією пилу та павутиння. Німа сцена змінилася неприязними криками, і довелося терміново драпати по помитому.

Посковзнувся на мокрому і таки потрапив у лапи господині. Встиг би втекти, якби зрадник Барсик не перекрив своєю тушею найкоротший шлях відходу. Ненавиджу митися!

Мене таки помили. Намагався втекти, обстоюючи своє право не бути намоченим, але довелося здатися перед грубою фізичною силою. Вони все про це пошкодують! І Барсик, який нахабно посміхався при моєму затриманні, і господиня, яка вирішила мене помити, і господар, що не відбив мене, а я так кликав, так кликав на допомогу!

5 лютого. 

Цієї ночі було не до тигидиків, довелося вилизуватися після миття, а заразом вигадувати плани помсти. О так! Я всім пригадаю!

Сьоме лютого.

Поки що активно мщуся господині, щоб інші розслабилися і втратили пильність. Вже перевалявся на всіх її чорних речах, розгриз ролик для чищення одягу, до речі, не без допомоги Барсика, а ще другу ніч бужу її кілька разів звуками, ніби мене нудить.

У найближчих планах ще скинути її косметичку, яку вона так необачно залишає на краю столу. Хто ж від такої спокуси відмовиться?

Десяте лютого.

Тепер час помститися господареві та Барбоскіну. І в мене є чудова ідея, як поєднати обидва ці заходи. Так, я справжній злісний геній! А от не треба було мене злити та мити!

Одинадцяте лютого.

Дуже болить паща, але воно того варте! Я зіпсував кросівки господаря так, що вранці влетіло Барсіку. Ну, хто при здоровому глузді подумає, що кіт гризтиме взуття? А ось за Барсіком такі грішки водилися. Спостерігав, як йому прилетіло тапком від господаря, поки пес намагався сховати зад під крісло. А нічого було такий собі від’їдати! Хе-хе!

Тринадцяте лютого.

Барсік вирішив мені помститися за підставу і тепер жере з моєї миски! Це вже ні в які ворота! Доведеться ставити його на місце!

Чотирнадцяте лютого.

Помсту довелося відкласти. Нажерся святкового дощику, який господар розвішив для створення романтичної обстановки, тому був дуже зайнятий у лотку. Навіть зі столу нічого не смикнув, дуже розсерджений.

П’ятнадцяте лютого.

Проклятий дощик! Ось же довгограюча штука!

Сімнадцяте лютого.

Нарешті почав втілювати в життя план помсти. Підкинув Барсіку на лежак викрадену котлету. Не встиг вчасно привести господиню, щоб вона побачила це неподобство. Жвавий пес встиг зжерти доказ!

Акцію довелося проводити ще три рази, поки нарешті не добився потрібного результату. Але й тут Барсік заявив, що заради трьох котлет та однієї сосиски можна було й потерпіти. Нічого-нічого! Я знайду на тебе управу!

Двадцяте лютого. 

На кухонному підвіконні – на моєму улюбленому місці – з’явився ящик з розсадою. Нічого життя господиню не вчить, адже ми це все вже проходили минулого року! Не бути розсаді в нашому будинку, а тим більше на моєму підвіконні.

Якщо господиня думає, що зубочистки, які вона понатикала в землю, зможуть мене відвадити, то маю велике питання до теорії еволюції, бо вінець природи якось не виправдовує свого гучного титулу.

Виразив свій протест просто у ящик. Не знав, що господиня вміє так віртуозно битися рушником! Відсиджувався на шафі.

Двадцять пʼяте лютого. 

День явно вдався! З ранку поласував червоною рибою з хазяйських бутербродів, а тому що треба уважніше стежити за їжею, я не винен, що вони такі розтяпи. Правда, потім довелося відсиджуватися на шафі, поки господарі не пішли в гості. Але так навіть краще, якраз встиг набратися сил перед важливим ділом.

А важливою справою було спихнути ящик із розсадою з мого підвіконня. Бо мені лежати ніде, а в мокрій землі, яку господиня постійно поливає, не хочеться, раптом потім знову мити мене потягне.

Скринька, зараза, важка, лапою так просто не спихнеш. Хотів спокусити сосискою Барсіка, але він зажадав десять сосисок, тож дешевше якось самому. Промучився довго, але це мені вдалося! А тепер скоріше на шафу…

Двадцять шосте лютого. 

Прилетів раптовий бонус – господарі вирішили, що кіт, тобто, я, не міг такий тягар зрушити, тому всі шишки дісталися Барсіку. А от не треба було скупитися, все одно ж влетіло, а так би хоч сосиску одержав.

Настрій бойовий, треба готуватися до нічного тигидика!

Двадцять сьоме, двадцять восьме лютого. 

Їв, спав, тигидикав.

1 березня. 

У душі якесь хвилювання хочеться співати і ділитися зі світом своєю радістю! Весна-а-а-а-а! Гей, за що це ви мене тапком? В мене весна! Весна-а-а-а-а!