Від однієї вчительки пішов чоловік, вона зірвалась і образила дівчинку. І так їй важко на душі стало, не через чоловіка, а через ту дівчинку. І вчителька вирішила залагодити свою провину

В однієї вчительки чоловік пішов. Взяв і пішов до іншої. Але з цього приводу лікарняний не дають і відпустки не надають. І вона вийшла працювати. Уявляєте, у якому стані. І трималася, а потім накричала на тиху світленьку дівчинку.

Ця дівчинка погано вчилася і цього дня не могла зрозуміти найпростіший приклад. Вона з бабусею жила, мама пилa – у містечку це все знали.

Ну ось, накричала вчителька і наговорила образливих слів, а дівчинка тільки тихо плакала – вона була тиха. І все, дрібний випадок. А потім вчителька прийшла додому – пусто та тихо. І так їй стало нестерпно важко, цій жінці – не через чоловіка навіть. Через дівчинку. І вона гірко плакала всю ніч, ходила, пила воду… А вранці прийшла на роботу і дівчинці сказала:

– Пробач мені, Оленко! Вибач, будь ласка! Мені соромно, що я тебе образила. У мене чоловік пішов, а я на тобі злість зірвала!

І Оленка тихо сказала, що це нічого, нічого! Не плачте! Я звикла, що кричать. На мене всі кричать, я не розумна…

І вчителька обняла Оленку. А потім почала з нею займатися, додому до себе водити після уроків, годувати супом. І пережила поганий час. І Оленка краще почала вчитися. І поправилась трошки.

І це про те, що не треба зривати зло на беззахисних, навіть якщо дуже важко на душі. Від цього потім гірко та ще важче. Навпаки, треба про когось подбати – це полегшує страждання. Так улаштована душа у нас – так її можна втішити у смутку. Іноді – тільки так.