Підозрюю, що чоловік мені зраджує, але дуже боюся дізнатися правду

Чоловіка я люблю ще зі школи, в якій ми разом вчилися, він на рік старший за мене і в школі зовсім не звертав на мене уваги. За ним же бігали визнані красуні школи, до яких я, на жаль, не належала.

Навіть після його випуску я все одно намагалася бути ближче до нього, шукала підходи до його компанії, хотіла хоча б потоваришувати, зі шкіри геть лізла, щоб він мене помітив.

Після школи вирішила вступати до того ж ВУЗу, де навчався він. Мені здавалося, що це дозволить нам зблизитись, будуть спільні теми для розмов та приводи напроситися у гості.

Спочатку ми просто потоваришували, і мене просто вивертало, коли я бачила дівчат, які вішалися на нього, а він відповідав їм взаємністю, але я від свого не відступала.

На моєму четвертому курсі він таки звернув на мене увагу як на дівчину, а не як на звичайну подругу. Ми стали зустрічатись, і я почувала себе на сьомому небі від щастя.

Ми стали разом жити, а за три роки він покликав мене заміж. Мені здавалося, що я заслужила на своє щастя, змогла довести чоловікові, що я – найкращий варіант для нього.

Мої почуття до нього не пройшли, я намагалася, щоб йому було комфортно, щоб ніхто, крім мене, йому був не потрібен. І якийсь час у мене все виходило, то був період безтурботного щастя. Але останні півроку я помітила, що все йде якось не так. Чоловік почав затримуватись, як він сам пояснював, вислужується перед начальством, щоб отримати підвищення.

У вихідні зачастив до друзів, завжди є якийсь привід, чому мені з ним не можна поїхати. Став більш дратівливим. Близько місяця почалися його постійні відлучки, щоб поговорити телефоном без моєї присутності. Він взагалі останнім часом майже завжди у телефоні, явно з кимось переписується, це помітно.

Я, мабуть, на рівні підсвідомості довго намагалася ховати голову в пісок і твердила, що в нас все добре, але тепер уже просто нема сил ігнорувати всі зміни, які відбулися з чоловіком.

Жодного інтимного життя в нас вже два місяці немає. Чоловік каже, що втомлюється на роботі, але я в це не вірю, просто йому і без мене є до кого піти з цим питанням.

Все свідчить про те, що чоловік знайшов іншу. Мені дуже важко це визнавати, одразу набігають сльози та трясе від безсилля.

Я намагалася якось ненав’язливо говорити з ним, з’ясувати, що в мені не так, намагалася якось урізноманітнити наше життя, підігріти інтерес, але нічого не виходить.

Хтось із подруг каже, що просто пройшла пристрасть і ось це і є нормальним сімейним життям, хтось навпаки запевняє, що у чоловіка точно є хтось на боці.

Є кілька можливостей перевірити чоловіка, але мені страшно, боюся дізнатися правду, адже це остаточно розіб’є нашу сім’ю. Раптом все тримається поки що на моєму невіданні, а якщо чоловік зрозуміє, що приховувати нічого, то просто піде до іншої?

І так важко, і так погано, не знаю, як вчинити та що робити.