– Ви на мені заощаджуєте, а я свого часу вам все віддала, – бідкається свекруха і вважає, що ми маємо виконувати кожну її примху
Концерт під гаслом “я вам все віддала” у нас відбувається регулярно. Спочатку, коли репертуар був свіженьким, я ще якось на нього реагувала, а тепер це просто заїжджена платівка.
Такі концерти закочує свекруха, коли вимагає від нас грошей, яких у нас просто немає. Чути відмову мама чоловіка не хоче, тож починає тиснути на жалість.
Мовляв, вона нам свого часу все віддала, а ми не цінуємо, зовсім її зі свого життя викинули, заощаджуємо на бідній старенькій. Текст завжди майже той самий.
Що ж такого нам віддала свекруха, що й досі пам’ятає? Дві тисячі у валюті на іпотеку нам дала, і була при цьому дуже горда своєю поведінкою.
Ми гроші брати не хотіли, бо нам вони погоди не робили, а свекруха вже тоді влаштовувала концерти, як вона шматок не доїдала, щоби ці гроші зібрати. Але мама чоловіка образилася, що від моїх батьків ми прийняли допомогу, а від неї ні. Тільки мої батьки дали нам тридцять тисяч у тій же валюті і не стогнали, що це їхні останні кровні.
Зрештою гроші від свекрухи ми взяли, але відклали, нехай лежать на чорний день. І цей день настав буквально за кілька місяців, тільки не у нас, а у свекрухи.
Зуб у неї розболівся, треба було терміново лікувати. Причому лікуватися в поліклініці вона не захотіла, говорила, що там боляче лікують і взагалі відношення жахливе.
– Дайте грошей на стоматолога, а то я від цього болю збожеволію, – стогнала свекруха. – У безкоштовну? Я не піду! Там такі коновали працюють, дуже боляче лікують.
Грошей виділили з того, що нам презентувала свекруха. Задоволена мати поїхала лікувати зуб. Потім ще один, і ще, адже в платній перевірили всі зуби і намалювали непривабливу картину того, що в свекрухи відбувається.
Загалом, ми витратили шалену суму. Мама чоловіка тільки зітхала і голосила, як усе дорого.
Потім ми мали період затишшя. Ми з чоловіком займалися своїми справами, а мама чоловіка своїми. Чоловік з нею іноді зіздзвонювався, мені було не до того.
Поки свекруха не вирішила, що настав час міняти холодильник. Її вже старий, нічого не морозить, треба терміново новий купувати, хоча холодильнику ще немає і п’яти років.
– Я краще знаю, коли треба міняти техніку в моєму домі, – хмурилася свекруха на пояснення, що так часто холодильники міняти не потрібно.
Якщо краще знаєш, то й міняй сама, у чому проблема? Тим більше, що гроші у свекрухи точно є, бо має роботу, пенсію.
Але свекруха одразу стала плакатись, що нікому вона не потрібна, ніхто їй не допомагає, знову пригадала, що вона нам все віддала, а ми тепер від її потреб носами крутимо.
Чоловік здався, поїхав і купив мамі новий холодильник, чим викликав у неї захоплення, а в мене невдоволення.
– А ми так і по першому її свистку гроші викидатимемо? Завтра вона захоче капітальний ремонт, ми кредит на це візьмемо? – злилася я, але чоловік заспокоїв, що поставив маму в рамки, більше такого не буде.
Так, цілий рік потім не було ніяких особливих запитів від свекрухи, а потім вона видала, що їй треба протезувати зуби. Ті самі, які вона так завзято лікувала.
Нарахували свекрусі близько пʼяти тисяч у валюті. Я, звичайно, в курсі, що протезування – це дороге задоволення, але не настільки ж! У нас зайвих грошей немає, все під’їли примхи свекрухи, до того ж у нас іпотека, не треба забувати про цей фактор. Та й суму свекрусі закотили чималу.
Ми почали пояснювати, що таких грошей ми не маємо, якщо все так погано, то давайте робити поступово. Але свекруха вже налаштувалась, що все знову буде так, як вона вирішила. Пішла уторованим шляхом – істерити стала.
– Ви на мені заощаджуєте, а я свого часу все віддала вам, – завела вона знову, чим довела до крайності навіть терплячого сина.
Він заявив, що те, що вона колись віддала, ми їй уже сторицею повернули. А на протезування у нас грошей немає, от як хоче, так і крутиться. Максимум, що ми можемо зробити, це подарувати їй тертку.
Я вважаю, що давно настав час поставити її на місце. Я б ще на холодильнику зупинила всі її примхи. Тепер і чоловік вважає, що надто довго йшов у мами на поводі.