Подруги косо дивилися на Олю: вона потратила на подарунок подрузі всю свою зарплату. Але коли вона їм пояснила причину свого вчинку, вони притихли

Ольга на день народження подарувала подрузі золотий ланцюжок. Витратила всю зарплату, вона не так багато заробляла. І ось, купила і подарувала цей витончений тоненький ланцюжок. Про це в жіночому колективі швидко дізналися, вони з подругою працювали одному заводі. І всі почали критикувати цю Олю, яка подарувала такий дорогий подарунок.

Одна колега навіть підійшла до всіх і запитала: мовляв, а ти подумала, чи варто золотом обсипати подругу? І дарувати їй розкішні скарби, га? Вона тобі що дала, що подарувала? Це прямо неприємно бачити – таку необдуману марнотратність! …на заводі прості розмови і не дуже дипломатичні промови…

А ця Оля коротко відповіла:

– Вареники дала.

Які такі «вареники»? І чи треба за вареники з борошна та ягід чи сиру дарувати ювелірні прикраси ціною в зарплату за нелегку працю?

Оля пояснила:

– Коли я лежала в лікарні і їсти нічого не могла, мені подруга дзвонила і питала: що я хочу поїсти? Я просто так ляпнула про вареники з картоплею. Чомусь про них згадала я в туманному стані.

Галя приїхала в мороз мінус двадцять на двох трамваях і привезла мені каструльку з варениками. Наліпила та привезла. І так кілька разів приїжджала до мене, виходила, сиділа поряд і розмовляла зі мною. Отже, нічого ви не розумієте.

Будь у мене мільярд доларів, і цього було б мало для моєї Галі – за вареники. А у мене тільки зарплата є. Завдяки Галі. Бо якби не вареники, був би хрест на цвинтарі, а не зарплата. Ясно вам?

І всі жінки замислились. Почали перебирати подумки: а чи мають вони таку подругу з варениками?

Не у варениках справа. І не в золотому ланцюжку. А у союзі двох сердець, яким випало щастя справжньої дружби. А простіше сказати: наскільки важливо, щоб ти був комусь потрібен. І нічого за це не шкода. За вареники.