Син вирішив пересидіти у мене вагітність дружини, але я не пустила, нема чого балуватися, нехай з нею живе

Відправила сина назад додому до вагітної дружини. Це що ще за фокуси – втомився він від неї. А хто її заміж узяв? А дитина? Ось і нехай тепер відповідає, бо як трохи дискомфортно стало, то відразу в кущі.

Синові двадцять дев’ять років виповнилося, невістці – двадцять один. Я казала, що він собі знайшов дівчинку, яка ще дасть йому прикурити, але син тільки посміхався.

Ось і посміхнувся. Невістка і так була надто запальною, а тепер на тлі гормональних сплесків стала взагалі фонтаном емоцій.

Вагітність у неї проходить тяжко. І токсикоз, і сльозливість, і зміна настрою, від їжі верне, вагу сильно набрала, хоч і намагається не заїдатися. Але це все – плата за дитину, не одна вона через таке проходила. І мій син теж не єдиний чоловік, якому дістається від вагітної дружини.

Я вислуховую і невістку, яка скаржиться на сина, та сина, який скаржиться на дружину. Усіх вислуховую, але порад не роздаю, все саме вляжеться, треба просто цей період перетерпіти.

У мене сама вагітність протікала дуже важко. Але в чоловіка навіть гадки не було, щоб втекти від мене під крильце своєї мами. Та вона б його теж не пустила, ще й наваляла б за малодушність. Хороша у мене свекруха була, бойова.

Син же у мене спочатку просто почав приїжджати на вечерю, мовляв, дружині від запахів погано стає, а йому хочеться харчуватися нормально. Я була не проти. Що я, сина не нагодую чи що? Ще й вислухаю заразом, що там у нього діється в житті, на роботі. Співчуття виявлю.

Але потім він почав у мене залишатися ночувати. Раз залишився, мовляв, невістка все одно до своєї мами погостювати поїхала, потім другий. А потім узагалі з сумками приїхав. Каже, поживу я, мамо, у тебе, поки моя не народить, бо сил ніяких немає на її примхи, претензії і сльози дивитися.

Я його вислухала, вечерею погодувала, а потім виставила за двері. Цього ще не вистачало! Дружина там вагітна мучиться, а він тут у мене притулок прибіг шукати.

Син, звичайно, пробував обурюватися, але я пообіцяла його сковорідкою приголубити, якщо продовжить дурниці говорити. У нього є свій дім та дружина, ось нехай до неї і чухає.

Втомився він, бачите! А вона не втомилась? Для неї це все легка прогулянка? Дружині зараз підтримка потрібна, а він у мами під спідницею ховатиметься.

А дитина народиться, він знову до мене прибіжить? Немовля – це теж те ще випробування. Там і кольки, і зубки, і безсонні ночі.

Не готовий був до таких труднощів? Так не було чого сім’ю заводити, а тепер треба терпіти. Ця жінка його дитину носить, а він від неї в кущі.

Відчитала, присоромила і відправила додому, пообіцявши, що коли дізнаюся, що він ще кудись з’їхав від дружини, то придушу своїми руками, щоб не ганьбив сім’ю.

Здзвонювалася з невісткою, вона навіть не знала, що від неї чоловік майже пішов. Ну і я не стала говорити, щоб її не засмучувати. Та й зайвого приводу для сварки давати не хотіла.

Син образився, навіть на вечерю не приходить. Ну думаю одумається ще. А я вважаю, що все правильно зробила.