– Хороша дружина завжди має підтримувати чоловіка! – заявляла сестра. От і допідтримувалася, тепер вони в кредитах по вуха

Мені зараз зовсім не шкода сестру, яка потрапила до такої ситуації. Тому що головою теж треба думати, а не прикриватися істиною, яку колись вичитала у якомусь тупому журналі.

Два роки сестра задирала ніс і твердила завчену мантру про хорошу дружину, яка завжди має підтримувати чоловіка. Я намагалася пояснити, що йдеться не про ті ситуації, про які вона думає, але сестра старша, буде ще вона мене слухати.

Свого чоловіка Уляна вважала дуже розумним та експертом чи не в усіх аспектах людського життя. Хоча що в Ярослава не відібрати, так це вміння триндіти. Ось уже тут він майстер, заговорить будь-кого. Щоправда, працює лише в тому випадку, якщо людина нічого не розуміє у тій сфері, про яку Ярослав вирішив розповісти.

У голові сестри Ярослав примудрився створити образ гуру в бізнесі. На все він мав відповідь, а ще він склав бізнес-план, як відкрити свою справу.

– На дядька зараз працювати немає сенсу, треба свою справу відкривати, зараз саме час, – запевняв Ярослав.

Ну так, чергова криза, люди грошей не мають, взагалі незрозуміло, що завтра буде, їм, звичайно ж, саме до твого кафе справа є.

Я сама від цього бізнесу далеко, але в мене працює логіка, до того ж є кілька друзів, які в цій сфері крутяться. Один як найманець, другий як власник закладу. Обидва не в захваті від того, що відбувається.

Поки йшли просто розмови у стилі Ярослава, я не переживала. Він мав таких проектів у голові вже не один мільйон, але до втілення ніколи не доходило.

Але тут я дізнаюся, що Ярослав звільнився, бо вирішив відкривати свою справу. Вони збирали на іпотеку, так Ярослав ці гроші взяв, кредит узяв перед звільненням і вбухав все в оренду приміщення.

– Коли у мене все вийде, ми й без іпотеки все купимо, – заявляв Ярослав, а Уляна згідно кивала.

А що я? Подобається їм жити в орендованій квартирі – нехай живуть, я не нічого радитиму, це їхнє життя. Хоча і вважала, що без свого житла брати в кредит величезну суму – це дуже нерозумно.

Хоча перспективи Ярослав, звісно, ​​намалював просто приголомшливі. Типу, це буде найкрутіше місце міста, ну, звичайно, коли він тут все зробить так, як задумав.

Що він хотів зробити із забігайлівки у не найпопулярнішому районі міста, так і залишилося загадкою, бо кафе так і не відкрилося.

Почали робити ремонт, навіть якесь обладнання закуповували, але потім виявилося, що на міцні напої потрібна ліцензія, а приміщення має відповідати купі вимог, щоби працювати, і Ярослав якось здувся.

Частину боргу вони змогли погасити, перепродавши обладнання, частину допомогли закрити батьки Ярослав, але майже половина суми ще висіла.

Ярослав знову влаштувався на роботу, ніби його попустило на якийсь час, платили вони кредит сяк-так, а потім йому якийсь перевірений товариш запропонував якусь надійну схему, треба було кудись вкластися, щоб потім стати співвласником чи то автомайстерні, чи то автомагазину, ну, щось таке.

Уляна навіть до мене грошей приходила позичати, але своїх у мене не було, а брати для них кредит – я начебто ще в своєму розумі.

Сестрі я порадила пригальмувати свого коня, поки він знову в щось не вляпався. У них кредит уже висить на шиї, навіщо їм ще один?

Але вони десь набрали кредитів, вклалися в цю надійну схему, і, що було очікувано, прогоріли. Грошей немає, надійна людина розводить руками, а в них тепер кредитів на суму двокімнатної квартири.

Батьки Ярослава руками розвели – у них більше немає, я також допомогти не можу. Тож Уляна зараз бігає і намагається чи оформити банкрутство, чи реструктуризувати борг.

Приходить до мене і плаче, як їм складно живеться. Сваряться з чоловіком, бо грошей ні на що не вистачає, звинувачують один одного у всіх смертних гріхах, але не розлучаються. Я сестрі пояснюю, що в усьому події і її вина теж є, могла б відмовити чоловіка і сама не бігала б і не набирала кредитів.

– Хороша дружина завжди повинна підтримувати чоловіка, ось я й підтримувала, – вважає сестра досі.

Мені навіть їй пояснювати вже не хочеться. Не розуміє людина, що підтримувати треба не безглузді ідеї свого чоловіка, а підставляти плече, коли він оступився чи потребує допомоги. Хоча зараз це вже й безглуздо.