– Поговори з братом, він мене не слухає! – Щодня дзвонить мені мама. А я не хочу заважати життю рідної людини

В мене є молодший брат. Йому вже на хвилиночку двадцять чотири роки! Але мама бігає за ним, ніби йому наступного року піти в перший клас. Тут можна подумати, що мені може бути трохи образливо і навіть завидно від такої маминої прихильності до брата. Але ні.

Я б не хотіла опинитися на його місці, навіть якби на мене виливалося лише п’ятдесят відсотків маминої запопадливості. Коли брат був молодшим, то мама якось так завзято не носилася навколо нього. Але нещодавно все змінилося.

Раніше брат не відрізнявся якоюсь стабільністю у відносинах із протилежною статтю. Ну, бувало, що тусувався у якихось компаніях.  Але найчастіше він проводив час із друзями. У нього є кілька друзів, з якими вони часто проводять час разом. Але всі вони приблизно такі самі розгильдяї.

А тут треба ж було братові зустріти дівчину! Я по брату бачу, що в нього пряме явно все з нею серйозно. Очі палають, мотивація якась з’явилася.

Раніше працював так, щоб було куди ходити. А тепер і підробіток всякий набирає, і премії намагається заслужити. І все заради кохання! Щоб було, на що своїй пасії подарунки купувати та у цікаві місця її водити.

Я у цій ситуації нічого поганого не бачу. Нарешті, у людини сенс життя з’явився і хоч якісь прагнення. Брат у мене хлопець безглуздий і не лінивий.

Він ще навчаючись у школі, міг за добрий подарунок половину оцінок виправити за пару тижнів до кінця навчального року. Ось такий він хлопець. Йому завжди потрібний якийсь стимул. Але мама наша так не вважає.

Як вона мене дістала за останні пару місяців! Вона дзвонить мені двічі-тричі на день з проханнями поговорити з братом. Все починається зазвичай із фрази: поговори з ним хоч ти, він мене зовсім не слухає!

А далі може бути все, що завгодно. Коли брат залишився ночувати у своєї дівчини, то мама дзвонила мені і казала, що вона мало не вмиpaє. Що так не можна, і брат доведе її до інcyльту. Він же не ночує вдома!

Я тоді пожартувала, що краще б переживала, взяв брат із собою в ночівлю засоби захисту чи ні, а не через те, що у двадцять чотири роки хлопець дозволив собі не прийти на ніч додому.

Мама на мене щоразу ображається. Каже, що та дама його приворожила, адже раніше її ненаглядний син себе так ніколи не поводив. Звісно, ​​не поводився. А тепер закохався. Що ж йому все життя вечорами грати і мамин борщ їсти? Може, він тільки зараз прозрів і відкрив для себе інший світ.

А нещодавно трапився апогей маминої істерики. Брат зі своєю дівчиною зібрався у похід. Вони купили щось на кшталт туру вихідного дня. Вдома їх не буде лише три ночі. Але жити їм треба було у наметах і дуже довго кудись іти. Я не вдавалася, якщо чесно.

Мама на повному серйозі дзвонить мені і знову починає голосити:

– Ну, скажи ти йому, щоб він не їхав!  Це ж небезпечно! Все собі там відморозить, та ще й не дай Боже, якщо щось зламає! Як ти не розумієш? Він може там зі скелі зірватися!

А там ніби не сходження на Еверест передбачається. Я потім із братом все ж таки поговорила. Маршрут взагалі з якогось мало не заповідника. Там всі місця для ночівлі та похід з інструктором. І навіть близько нічого екстремального не передбачається.

І так у всьому! Вони на кінну прогулянку – отже, впаде.Поїхали на картинг – перевернеться. У кіно пішли й те погано, адже у торгових центрах може бути пожежа!

Брат щасливий, у нього кохання, а мені мама безперервно дзвонить і дзвонить. Я вже всерйоз почала замислюватися, щоб поговорити з братом і його дівчиною, щоб вони вже з’їхалися. Або ще краще переїхали до іншого міста! Кудись подалі від нашої мами.

Навіть уявити собі не можу, що з нею станеться, коли брат надумає одружитися.