– Ми вас любимо однаково, – сказали батьки і купили сестрі квартиру

З молодшою ​​сестрою Катею у нас різниця лише два роки. Мама говорила, що другу дитину так скоро вони з татом народжувати не планували. Однак щось пішло не так, і на світ з’явилася моя сестра.

З дитинства батьки твердили нам, що люблять нас з Катею однаково. Пам’ятаю, мені було років п’ять, коли я спитала маму, кого вона любить більше, мене чи сестру.

Мама обійняла мене і сказала з усмішкою:

— Ми любимо вас однаково сильно. Ви наші найулюбленіші дівчатка.

Проте вже за кілька років я зрозуміла, що матуся трохи лукавила. У нас із Катькою справді все було однакове.

Але якщо нам купували сукні, то мені діставалося простіші, без вишукувань. Іграшки те саме. Катя отримувала більш симпатичні ляльки та ведмедики. Мені ж вручали щось простіше зі словами «Ти у нас старша, маєш розуміти».

Що я мала розуміти, до мене дійшло тільки в школі. Зрозуміло, що молодших завжди люблять сильніше, ніж старших. Коли я отримувала п’ятірки, мені сухо казали, що я молодець.

Коли такі ж оцінки приносила сестра, батьки мало не стрибали до стелі. А як же, улюблена донечка порадувала п’ятіркою. Їй у нагороду купували солодощі, мені ж казали, що від цукерок псуються зуби.

Її возили на літо до моря, мене відправляли на всі канікули до села до бабусі. Свіже повітря таке важливе для здоров’я, любила повторювати мама, збираючи сестрі курортний гардероб.

На моє резонне запитання, чому Катька їде на море, а я до села, мама відповідала, що сестрі потрібен морський відпочинок, бо взимку вона часто хворіла.

Ще коли сестра була у дев’ятому класі, батьки почали обирати та планувати її майбутнє. Розповідали про різні престижні професії, пропонували варіанти. Там були й розмови про переїзд до столиці та навіть навчання в іншій країні.

Мені ж, коли я наблизилася до закінчення школи, мама сказала:

— Вирішуй сама, ти у нас дівчинка розумна. Тільки зваж, що довго допомагати тобі ми не зможемо. Катюша скоро закінчить школу, їй треба буде кудись поступати.

Я поїхала до сусіднього міста. Жила у гуртожитку, працювала вже з першого курсу. Треба ж було якось забезпечувати себе. Жалюгідних грошей, які надсилали батьки, ні на що не вистачало.

Катя залишилася вчитися у рідному місті. Батьки купили їй машину, щоб «дівчинка не мучилась в громадському транспорті дорогою на навчання». Мені було сказано, що машина – це зайві витрати, особливо в чужому місті.

Мовляв, тобі її банально ставити ніде буде, та й обслуговувати її ніколи. А тут, мовляв, тато наглядає та стежить, щоб Катіна машина була на ходу. Ну-ну, подумала я про себе та внесла авто до списку своїх бажань.

Після закінчення інституту я вирішила не повертатися на малу батьківщину. На той час я вже мала гарну роботу, багато друзів. Загалом своє життя.

З нареченим ми разом винаймали квартиру і замислювалися про іпотеку. Все-таки краще платити банку і жити у своєму житлі, ніж віддавати чималі суми чужому дядькові.

І тут я дізнаюся, що Катька теж вийшла заміж. Зібралася і зібралася, я цього не здивувалася. Щоправда, сестра ще не встигла стати на ноги і навіть роботу не знайшла, але кого і коли це зупиняло.

В одній із розмов сестричка ненароком обмовилася, що жити з майбутнім чоловіком вони будуть у власній квартирі. Я здивовано запитала, на які шиші вони збираються мати нерухомість.

Сестра випалила, що квартиру їй дарують мама з татом. Сказала і язика прикусила. Я зрозуміла, що вона ненароком відкрила мені сімейну таємницю.

– Мамо, я чула, ви Каті купуєте квартиру. А як же я, так і житиму на зйомній? — запитала я матері.

Та зам’ялася:

— Ну, ви з Костею вже зібрали гроші на перший внесок по іпотеці. А у Катюші та її Павлика нічого ще немає. Їм потрібна допомога. Тобі ми допомагатимемо виплачувати борг банку.

Отак, отже, виглядає однакова любов до своїх дітей? Комусь квартири та машини, а комусь усне побажання добра та щастя? Хтось працює з першого курсу, а хтось навіть не думає злазити з батьківської шиї?

Не можу описати, як мені стало боляче та прикро. І річ не в квартирі. Та грець із нею, я й сама на неї зароблю. Купівля житла для сестри стала останньою краплею.

Не розумію, чому батьки просто не визнають, що люблять Катьку більше за мене. Навіщо ці лицемірні запевнення «ми любимо вас однаково»? Сказали б одразу, що молодша дитина їм ближче та дорожчаа.

Принаймні так було б чесно по відношенню до мене. А так я все своє життя почуваюся птахом, підкинутим у чуже гніздо.

Висловила я батькам усе, що думаю про них. Змінила телефон та обірвала всі контакти з ними. Раз мама і тато люблять сестру більше, ніж мене, хай і залишаються з нею. Подивимося, якою вона їм буде опорою.