Жінка довго терпіла поведінку родичів чоловіка, але коли на день народження подарували кісточку від персика прийшла до тями і поставила їх на місце

В однієї жінки був чоловік. Гарна тиха людина. А чоловік мав сім’ю: маму, тату, братів із дружинами. Велика родина.

І ці родичі чоловіка на рибалку кликали, а рибу потім забирали. Щоб він до себе додому не забрав. Кликали чоловіка у гості, а насправді працювати. Будинок ремонтувати, ставити паркан, город копати і доглядати за садом. Дружина не чинила опір. Все ж таки родина у чоловіка, рідні люди! Вона була сирота і не знала, як у сім’ї має бути. Напевно, так і має бути…

Довго перераховувати всі історії з цією родиною та чоловіком-наймитом. Він був і таксист, і медбрат, і прибиральник, і городник, і постачальник… Ким він тільки не був! А його ще тихішій дружині-сироті свекруха говорила:

“Ти має бути нам вдячна, що ми тебе таку взяли в сім’ю! Виявляй повагу та допомагай!”.

І гроші чоловік теж відносив до родини. Майже все. А годували цього чоловіка та його дружину всякими несмачними стравами. Спеціально кликали на свята на три години пізніше. Щоб самим все смачне з’їсти.

А ця сім’я мала чудовий персиковий сад. І в один рік уродилися персики, просто дерева гнулися під їхньою вагою. Великі, ароматні, з рожевим бочком… Свекруха навіть свиней почала персиками годувати, щоб потім сало було ароматнішим. Продавати було безглуздо, у всіх там сади. А везти в місто накладно та клопітно.

Тиха дружина так хотіла персика! Але просити не сміла. І взяти боялася. Але, знаєте, свекруха роздобрилася. І на день народження подарувала невістці персикову кісточку. Так Так. Кісточку. Таку, знаєте, червону, шорстку, велику.

“На, – каже, – тобі подарунок. Ти її посади. І доглядай. І через кілька років буде в тебе своє персикове дерево. Щоб не жалатися. Поки можеш у горщик посадити, он, фіалку вирви, а кісточку посади. Потім на газоні висадиш. З днем ​​народження, здоров’я тобі та щастя! Хоча щастя в тебе хоч відбавляй, пощастило тобі до нас потрапити до родини!”.

Знаєте, ця дружина справді виростила персикове дерево. І на дереві навіть з’явилися перші плоди, поки що мало, але буде більше. Це нічого. Чоловік та дружина зачекають. У них тепер величезний сад з плодовими деревами біля самого будинку!

А чому? Бо будинок належав цій тихій дружині. Це її бабусі був будинок. Просто сім’я чоловіка будинок зайняла, мовляв, ви у місті живете, у вас хороми у гуртожитку. Ціла малосімейка. А ми житимемо в домі і доглядатимемо за ним. І поправляти здоров’я на свіжому повітрі треба. Так буде краще!

А після подарованої кісточки дружина якось отямилася. Стоїть і дивиться на подарунок та на обличчя свекрухи. А потім вона дістала документи, пішла до юриста, виселила родину з дому та з чоловіком туди переїхала. А квартирку здали вони досить вигідно. Хоча брат чоловіка хотів туди заселитися.

Іноді подарунки творять дива, як бачите. І приводять до тями тихих і боязких людей. Але все ж таки краще не чекати такого подарунка. І не піддаватися токсичним експлуататорам. Щоб не позбутися будинку, саду та самого життя.

А персики смачні ростуть! І деревце хоч і маленьке ще, але сильне та плідне. Вирощене з кісточки, яку подарували на день народження.