Михайло просто не розумів, що сталося з його дружиною. Він жодного разу він не був такий близький до рішення розлучитися. Згодом дружина йому все пояснила

Михайло вчепився в кермо і постарався абстрагуватися від того, що відбувається в салоні його автомобіля, а причиною цього була дружина, яка сьогодні за балакучістю могла посперечатися з радіо.

Гаразд би просто говорила, він уже звик відключатися при її міркуваннях про косметику, подруг і необхідність ремонту, але сьогодні щось пішло не так, і дружина вирішила давати йому поради з водіння.

Йому, який за кермом уже майже п’ятнадцять років! Сама з горем пополам здала минулого року на права, їздила всього три рази, а тут експерт просто.

– Світлофор! Гальма, гальма! – голосно вигукнула дружина, змусивши чоловіка здригнутися і погано про неї подумати.

Ось яка муха її вкусила? А він одразу відчув, що щось не так. Занадто жахливе у дружини було обличчя, коли вона йому повідомляла, що треба поїхати на ринок. Зазвичай воно в неї добре перед такими поїздками.

Це ж хорошча справа – походити рядами, побалакати з продавцями, поторгуватися, поштовхатися ліктями. Тут дружина у своїй стихії відводить душу за всі шість днів образу інтелігентної вчительки мови та літератури.

Знали б її учні, які мовні звороти часом може загнути їхня викладачка. Таке в інтернеті не знайдеш, щоби сплести такі конструкції треба класику читати.

Але сьогодні дружина з самого від’їзду від будинку почала цілеспрямовано його дратувати. То про поворот десять разів нагадає, то починає за триста метрів до пішохідного переходу кричати, щоб він був уважнішим і пригальмовував.

І це на дорозі, яку чоловік знав, як свої п’ять пальців. Не вперше їздили, для чого так нагнітати? Але дружина старанно давала йому очевидні поради, яких Михайло зовсім не потребував.

Потім їй здавалося, що вони їдуть надто повільно, а потім, що надто швидко. А потім вона взагалі заявила, що хотіла їхати іншою дорогою, і обурена тим, що чоловік її не спитав, якою їй хочеться їхати.

Ця логічна конструкція надовго відключила Мішу з розмови, тому до ринку він доїхав глибоко зануреним у себе.

У нього була боязка надія, що зараз дружина відірветься на продавцях і в зворотньому шляху не буде його дошкуляти абсолютно марними, але такими дратівливими порадами.

Але на зворотному шляху дружина діставала його з подвоєною силою. Світлофори, повороти, пішоходи, до яких ще півкілометра, постійні перепади від “не ганяй” до “чого ми плетемося, у нас м’ясо так зіпсується”.

Михайло боровся з бажанням виставити ненаглядну дружину з машини і продовжити шлях у блаженній тиші, але йому ще хотілося жити, і бажано ситим та здоровим. А якби він так зробив, то і з першим, і з другим були б проблеми.

Коли попереду здалося знайоме подвір’я, з Михайло зійшло сім потів. Це була найскладніша подорож за все його багате на пригоди життя. І жодного разу він не був такий близький до рішення розлучитися.

Найбільше Михайло боявся, що неадекватна поведінка дружини продовжиться і вдома, але Бог милував. Або в неї запал вичерпався, або прочитала в очах чоловіка щось таке, але вдома вона поводилася так само, як і раніше, тобто без перегинів.

А ось Михайло дувся. Настрій був на нулі, бо йому винесли мозок, а він не міг збагнути, з якої радості. Але його проблему вирішила сама дружина.

– Як тобі наша сьогоднішня подорож на ринок, сподобалася? – запитала вона, сідаючи до чоловіка на диван. Михайло тільки метнув у неї гнівний погляд і надувся ще дужче. Знущається ще!

– Значить так, якщо ти ще раз мені під час готування будеш щось бухтіти під руку, сипати порадами і висловлювати свою експертну думку, кожна наша поїздка проходитиме так само, як і сьогодні. Ти мене зрозумів? Ну, і добре, – резюмувала дружина, поцілувала чоловіка і почовгала на кухню.