Звинувачую себе за те, що лізла в перший шлюб свого сина, бо тепер він уже двічі розлучений

Я маю дорослого сина. Коли йому виповнилося 23, він привів до нас на знайомство свою дівчину. Я тоді знала, що Паша з кимось зустрічається. Та тут і не приховаєш, жили ми тоді ще разом, я чудово бачила, що Паша майже кожен день після роботи бігав на побачення.

Катя, дівчина мого сина, перше враження справила на мене неоднозначне. Ось начебто явних недоліків у ній немає:. Теж тоді ще мешкала у батьків. Працювала у бібліотеці. Дуже скромна. Слова не витягнеш, ручки на колінах склала і сидить. А в мене характер – ну повна протилежність.

Я взагалі вважаю, що в наш час бути таким безхребетним ніяк не можна! Зараз світ так влаштований, що якщо ти з ноги двері не відчиняєш на вході, то ніколи нічого в цьому житті не досягнеш. А якщо сидіти, як миша під віником, то так все життя мимо і минеться.

Я, звичайно, після цих «оглядів» свою думку Паші про його наречену висловила. Катя, говорю, твоя – ні риба, ні м’ясо. Людина немає ні прагнень, ні мрій у житті ніяких. Не для нашої сімʼї дівчинка так і сказала.

Але Паша тоді вперся. Казав, що з Катею йому добре та спокійно. Це саме те, що йому треба, а не вулкани пристрастей, на які я йому натякаю. Ну, моя справа запропонувати, а ваша відмовитись.

За кілька місяців зіграли весілля. Стали молодята жити окремо. Тепер вони мають свою сім’ю. Я ж думала, може, вдасться цю скромну особу хоч трохи розворушити. Намагалася якось їх із Пашею витягувати на сімейні заходи.

Ми маємо добротну дачу. І ми часто з весни і до пізньої осені влаштовуємо там сімейні свята. Сім’я у нас велика та дружна. Іноді й приводу не треба особливого. Просто зіздвонюємося з сестрою чи з подругою дитинства моєю і все. За кілька годин вже й шашлики організовуються і пісні.

Паша раніше завжди з нами на таких заходах був. Усі сімейні з дітьми, а тепер уже й із онуками. На мою думку, дуже весело завжди у нас все минає.

Почали Катю туди кликати, а в тієї тисячі відмовок. То вона готує, то вона уборку робить, то на роботі затримується.

Ну, а якщо вже спроможеться приїхати, то в куточку весь вечір просидить зі склянкою соку. Звісно, ​​у нас у сім’ї всі швидко стали вважати Пашину дружину, м’яко кажучи, дивною. Ні з ким особливо не спілкується та не веселиться. Та й загалом поводиться так, ніби їй з нами перебувати в тягар.

Каюся, був за мною гріх! Зараз усвідомлюю, що не варто цього було робити, але я Паші завжди говорила, що Катя йому не пара.

Що вона ні його, ні нас не поважає. А Пашу так зовсім на дно тягне. Адже їй нічого не треба було. Найбільше Катя любила проводити час удома.

Іноді вони, за розповідями сина, ходили в кіно чи кафе, але бувало це надзвичайно рідко. Катя любила читати та в’язати. В’язання у неї виходило чарівно. Бувало, щось побачу на ній, то навіть не віриться, що таке руками можна створити.

Так прожили Паша із Катею три роки. Дітей немає, кар’єра не розвивається. Все на одному місці тупцюють.

Я почала Пашу розпитувати, що ж вони онуками нас не тішать? Може, зі здоров’ям щось? Але Паша відмахувався і ходив взагалі останнім часом дуже похмурий.

Як пізніше виявилося, у той період у сім’ї сина були не дуже райдужні часи. Він поміняв роботу і десь на новому місці перетнувся з іншою жінкою. Як я потім зрозуміла, Паша Каті почав зраджувати.

У сім’ї, ясна річ, розлад. Вже не беруся стверджувати, чи Катя знала про мужні зради, але напевно серцем відчувала. А тут виходить, ще я до них лізла зі своїми розмовами про онуків. Одна за іншою і справа звелася до розлучення.

Нова дівчина Паші, Христина, була повною Катіною протилежністю. Завжди при макіяжі, яскраво одягнена.

Христина дівчина дуже гучна, якщо вона сміється, то це чути на сусідній вулиці. Коли вони одружилися, Христина познайомилася з нашими родичами, ті були в повному захваті.

Я теж раділа. Думала, що ось з такою жвавою та наполегливою дружиною синок точно ніде не пропаде. Справжня бойова подруга!

Христина могла запросто з усіма випити, а потім ще й потанцювати. Розповісти анекдот або виконати частівку – взагалі не проблема.

Паша знову почав багато з нами спілкуватися, а то останнім часом він все частіше вважав за краще проводити час удома разом із Катею.

Христина ж удома сидіти не могла категорично. Їй завжди треба було веселощів та свята. Ще вона любила дорого та красиво одягатися.

Протягом першого року їх із Пашею шлюбу вона примудрилася випросити собі нову шубу та машину. У Паші була машина, але Христині треба було свою!

У першу спільну відпустку вони поїхали не куди попало, а на морський круїз, бо Христина саме про таке мріяла. Звичайно, на все це разом грошей не було. І Паша оформляв один кредит за іншим. А ще через рік син повідомив, що вони з Христиною розлучаються. Він утомився від такого життя. Вічні борги та кредити. І жодного спокійного вечора вдома.

Христина весь час кудись його тягне, а якщо той відмовляється йти, починає ображати, що той не мужик, раз не може задовольнити запити своєї жінки!

Дивлячись назад, я тепер розумію, що треба було сидіти і мовчати в ганчірочку, коли Паша познайомився з Катею. Загалом до них не лізти. Не намагатись «переробити» Катю.

Тоді, можливо, зараз мій син не був би вже двічі у розлученні і з купою кредитів, які він тепер виплачує один.