Інні було девʼятнадцять, коли Сергій, двічі одружений батько двох дітей, зробив їй пропозицію. Не кожна дівчина мріє про таке життя, але в неї і виходу іншого не було

Сергію було 40, коли він почав доглядати Інну. Інна тоді тільки-но приїхала до його міста.

Сергій не робив нічого особливого. Водив її у прості кафе. Кілька разів вони ходили до кіно. Називав її лагідними словами і казав, що вона дуже гарна. Загалом, це все. Але Інні всі його вчинки та слова стосовно неї, здавалися казковими. З нею ніхто ніколи так не поводився.

До міста Інна приїхала разом із подружкою Мартою. Якби не Марта, Інна невідомо, коли змогла б виїхати з батьківського дому. Марта не лише дала Інні грошей, щоб добратися до міста, а й подарувала їй багато своїх речей.

Адже Інна взагалі ніяких своїх речей не мала. У неї навіть колготок не було, бо їх не було на що купити. Вона навіть школу хотіла через це покинути, але злякалася, що її віддадуть у дитячий будинок.

Інна виросла у неблагополучній родині. Жили вони у невеликому селищфю. Батьки Інни постійної роботи не мали. Підробляли, де доведеться. А все, що заробляли, прогулювали. Інна вчилася погано і часто прогулювала школу. У гості до Інни іноді приходила Марта, з якою вони дружили з раннього дитинства. Марта давала Інні свої старі речі.

Коли подруги закінчили школу, Марта сказала Інні, що їде до міста вчитися.

— Щаслива ти, — зітхнувши, сказала Інна. Їй важко було розлучатися із подругою.

– А хочеш, поїхали зі мною! — радісно запропонувала Марта.

— Куди з тобою, — злякалася Інна. — Жартуєш чи що. Щоби до міста їхати, гроші потрібні.

— Ми щось придумаємо, — впевнено казала Марта. — А щодо грошей, то не такі вже й великі гроші потрібні, щоб їхати туди.

— У мене немає, — сказала Інна.

— Мені батьки знімуть квартиру, — сказала Марта. — Будемо разом жити. Я вчитимуся, а ти працюватимеш.

– Я так не можу, – сказала Іннна. — Заважатимемо тільки один одному.

– Добре, – сказала Марта. – Зробимо так. Поживеш у мене, доки не влаштуєшся на роботу і не знімеш своє житло. А із зарплати віддаш гроші за квиток. Домовилися.

Такий варіант Інну влаштовував. Але було ще щось, що зупиняло її.

— Боюся, що коли я поїду, то мої тут зовсім пропадуть, — сказала Інна. — Вони часто в такому стані, що без моєї допомоги взагалі нічого вдіяти не можуть. За ними постійно доглядати треба.

Цю розмову почула мати Інни. Вона була тоді в іншій кімнаті. Насилу піднялася з ліжка. Хитаючись, увійшла до дівчаток.

— Ти ось що, Інна, — насилу вимовляючи слова, сказала мама, — Марта має рацію. Тут тобі нічого ловити. Їдь, якщо така можливість надалася. У нашому місті ти щасливою не будеш. Тобі за місяць 18. Значить, вже доросла. А тобі, Марто, дякую.

Інна з Мартою поїхали до місту. Марта вступила до інституту, а Інна швидко знайшла собі роботу. Влаштувалася на завод прибиральницею. За місяць отримала свою першу зарплатню. А за дві зняла маленьку кімнату на околиці і зʼїхала від Марти.

На заводі Інна і познайомилася із Сергієм, який працював там токарем.

Сергій був першим чоловіком, який звернув увагу на Інну. І не просто звернув, а всіляко показував, що йому дуже подобається Інна. Своїх почуттів до Сергія Інна не розуміла. Але їй дуже подобалося, як він із нею поводився.

А ось Сергій закохався у Інну серйозно. Він одразу це зрозумів, як тільки її побачив.

— Мамо, а якщо мені знову одружитися, — сказав Сергій.

— Одружуйся, — Олена Михайлівна з тривогою дивилася на сина. — Мені буде легше. А хто вона?

— Гарна дівчина, — відповів Сергій. — Прибиральницею працює у нас у цеху. Півроку тому прийшла до нас на завод. Ми вже три місяці зустрічаємось. Їй дев’ятнадцяти ще нема.

– У неї своя квартира?

— Кімнату винаймає, — сказав Сергій. – Вона приїжджа.

— Вона знає, що ти вже двічі був одружений і маєш двох дітей? — спитала Олена Михайлівна.

— Ще ні, — відповів Сергій. – Завтра їй про це скажу.

Перший раз Сергій одружився з Галиною. Йому тоді було 25.

Через два роки розлучився, бо втомився від докорів дружини. Галина постійно лаяла Сергія через те, що він мало заробляє і не росте як особистість. Дітей у Сергія та Галини не було, і тому їхнє розлучення було швидким.

А вдруге Сергій одружився з Поліною, яка вже мала дитину і вона чекала ще одну. Була на другому місяці, коли познайомилася із Сергієм. Вони мали бурхливий роман і Сергій зробив їй пропозицію. Він пообіцяв Поліні, що ніколи не дорікатиме їй за минуле, а її діти стануть його дітьми.

Так і сталося. Коли з’явилася друга дитина, Сергій автоматично став її батьком. А незабаром він усиновив і першу дитину. Тепер у нього було два хлопчики.

Вони жили у Сергія, разом із його мамою, Оленою Михайлівною. Жили, загалом, непогано. Але й Поліна, як і перша дружина, постійно дорікала Сергію за те, що він мало заробляє і не має жодних перспектив.

Сам же Сергій не розумів, про які перспективи йдеться і чого від нього хоче Поліна. Та й щодо зарплати Сергій теж не міг збагнути, що не так. Як токар, він заробляв дуже добре.

А за два роки після весілля Поліна закохалася в іншого чоловіка. Як вона сама казала: «перспективнішого», і пішла від Сергія, залишивши йому обох своїх дітей. Рік тому вони офіційно розлучилися.

Багато хто радив Сергію здати дітей до дитячого будинку, але Сергій відмовився. І, звичайно, за все це дуже переживала мати Сергія. А зараз, коли Сергій сказав їй, що хоче одружитися з молоденькою, Олена Михайлівна ще більше розхвилювалася.

– На що ти розраховуєш? – запитала мама.

— Ні на що не розраховую, — відповів Сергій.

— Ти хоч розумієш, що навіть якщо вона зараз погодиться, то потім одумається і піде від тебе? – сказала Олена Михайлівна. — У її віці стати мамою двох хлопців. І рідна мати від них відмовилася, а тут — чужа.

– Що ж мені робити? – сказав Сергій. – Я її люблю.

— Ой, не знаю, — сказала Олена Михайлівна. — Ну, була б вона хоч старша. Тоді ще куди не йшло. А їй… Скільки ти кажеш?

— Дев’ятнадцять ще не виповнилося, — сказав Сергій.

— Вона ж покине тебе, — сказала Олена Михайлівна. — Не боїшся, що буде, як із Поліною?

— Не хочу думати про це, — сказав Сергій. — Гаразд, що дарма балакати. Може, вона ще не захоче виходити за мене. Завтра їй все розповім. А там будь як буде.

Сергій та Інна пішли після роботи у кафе. Потім пішли у кіно. Сергій все ніяк не наважувався розпочати розмову про головне. Вони гуляли містом і говорили про різні дрібниці.

— Поїхали до мене? – сказала Інна.

— А як ти думаєш, Інна, — сказав Сергій, — чому я ще жодного разу не запрошував тебе до себе додому?

— Не знаю, — Інна знизала плечима.

— Бо маю двох дітей, — сказав Сергій. – І я живу з мамою. І я вже двічі був одружений.

Сказавши це, Сергій замовк. Інна теж мовчала. Якийсь час вони просто йшли і мовчали.

– Ти чого мовчиш? — спитав Сергій.

— Не знаю, — відповіла Інна. – А що?

– Скажи що небудь.

– Що сказати? – Не зрозуміла Інна.

— Ну, як ти до цього ставишся? – Сказав Сергій.

— Не знаю, — сказала Інна.

— Невже тебе це не схвилювало?

– Ні, – відповів Інна.

– Чому? — спитав Сергій.

— Мабуть, бо мене зараз більше турбує інше.

– Інше? – Не зрозумів Сергій. — А що інше тебе хвилює?

— А в мене теж буде дитина, — злякано сказала Інна. – Я вчора про це дізналася. І я не знаю, що мені тепер робити.

— Так це… — Сергій трохи розгубився. — Як це, що робити? Виходь за мене заміж, і справа з кінцем. Ну якщо, звичайно, ти не проти, що маю двох дітей. Тьху ти… Я інше хотів сказати. Я хотів сказати, що кохаю тебе. Я хочу, щоб ти стала моєю дружиною, якщо, звичайно, ти теж мене любиш і… Якщо, звичайно, ти не проти, що в мене теж… це… є діти.

– Я не проти, – сказала Інна. — Я тільки не знаю, чи я зможу… Ну, чи впораюся. Бо ж троє дітей… А жити ми де будемо?

— Так маю величезну квартиру, — відповів Сергій, — чотири кімнати. І щодо пральної машини, та іншого… Холодильник там, посудомийна машина, пилосос з водним фільтром і навіть кавомашина та інше. М’ясорубка там і інше… У мене все це є. Та й мама моя тобі допоможе, – сказав Сергій. — Поїхали. Я зараз вас познайомлю. Мій будинок поряд із метро.

— Поїхали, — погодилась Інна.

Вони пішли до метро. Вже за двадцять хвилин були у квартирі Сергія.

— Мамо, — відчинивши двері, закричав Сергій. – Можеш нас привітати. Ти скоро знову станеш бабусею.

Найбільше Сергієві подобалося у Інні те, що вона його не пиляла за те, що він мало заробляє, і не вимагала від нього, щоб він ставив перед собою якісь високі цілі та вирішував великі завдання, як це робили його попередні дружини.

А з чого Інні було пред’являти Сергію якісь претензії і вимагати від нього чогось, коли він мало того, що заробляв, як токар, величезні гроші, які їй і не снилися, так ще всі їх їй віддавав. Крім того, Інні дуже сподобалося бути мамою відразу трьох дітей.

А Олені Михайлівні подобалося те, що її онука була схожа на неї. І що її назвали Оленою, на честь бабусі. Загалом, вони живуть щасливо.