Аліна випадково побачила свого чоловіка з коханкою і вирішила зіпсувати їм побачення. Вона подзвонила до чоловіка і сказала, що вагітна

Машини повзли настільки повільно, що навіть неквапливі пішоходи, що йшли повз них, обганяли їх. Аліна подивилася в навігатор і зрозуміла, що їхати ще щонайменше годину. Щоб хоч якось себе розважити, вона зателефонувала чоловікові.

— Зайчику, привіт, де ти? — спитала Аліна

— Де я можу бути, — сердито відповів Василь. — На роботіі, звісно. Де ще?

— А я, уявляєш, у пробці застрягла, — зітхнувши, сказала Аліна і подивилася на всі боки.

— Ти подзвонила, щоб повідомити мене, що стоїш у пробці? — сердито говорив Василь.

— Не тільки, — лагідно відповіла Аліна. — Я подзвонила ще для того, щоб сказати, що люблю тебе. Ти мій зайчик, ти моє кошеня. Знаєш, як я люблю тебе?

Сказавши це, Аліна озирнулася на всі боки. Яке ж було її здивування, коли вона побачила свого Василя, який проходив повз її машину і розмовляв по телефону.

— Аліна, ти відволікаєш мене, — говорив Василь, повертаючи праворуч і віддаляючись від Аліни.

— Від чого це, цікаво знати, я відволікаю тебе? – суворо запитала Аліна.

Вона розуміла, що Василь скоро зникне з поля зору і тому припаркувала машину і вийшла з неї. Василь зайшов у кафе. Алінса – за ним.

– Як від чого? — пошепки сказав Василь, сідаючи за столик, за яким сиділа якась жінка. – У нас зараз нарада. Все. Більше говорити не можу. На мене вже й так косо дивляться.

“Що робити? — подумала Аліна, сідаючи якнайдалі, але так, щоб бачити Василя і жінку, яка зараз була з ним і на обличчі якої сяяла щаслива посмішка. — Підійти до них зараз? Небезпечно. Невідомо, чим це закінчиться. Може, він тільки цього й чекає, щоби все стало відомо. І тоді його вже нічого тримати не буде. А з іншого боку… Якщо все так, то навіщо він взагалі мені тепер потрібний?

Безглузда ситуація. Найстрашніше у всьому цьому, що я з ним більше не буду. І мені все одно тепер, як він зреагує.

Аліна з цікавістю спостерігала за чоловіком і жінкою, яка сиділа за одним із ним столиком і з обличчя якої все ще не сходила щаслива посмішка.

«Скільки разів подібне бачила в кіно, – міркувала Аліна, – але ніколи не думала, що таке може статися зі мною. Виявляється, що не тільки в інших, а й у мене чоловік обманщик. І соромно і… безглуздо і… Найголовніше — прикро!

Ну що, піти зараз і все? А вдома сказати йому, що мені все відомо, і ми розлучаємося? А скільки проблем одразу вирішувати треба. Розділ майна та інше. Не кажучи вже про те, що мені доведеться порозумітися зі своєю мамою»

У цей час повз столик Василя продавщиця квітів проносила кошик червоних та білих троянд. Василь купив своїй щасливій жінці сім червоних троянд.

“Треба ж. Червоні троянди, — розмірковувала Аліна. — Я вже й не пам’ятаю, що це таке. Добре, що у нас дітей немає. А що коли… Навіщо одразу пороти гарячку? Міркуватиму спокійно. Що ми маємо? Василь має іншу. Це факт. Мені це відомо. І я точно знаю, що між нами все скінчено. Але він цього не знає. А що це означає? А це означає, що я можу використати цю ситуацію з вигодою для себе».

Аліні раптом стало дуже весело.

«Це по-перше, — почала міркувати Аліна далі. – А по-друге, вже зараз я можу починати розважатися.

Вона набрала телефон чоловіка.

— Що ще, — сердито сказав Василь.

– Важлива новина, коханий, – сказала Аліна. – У нас буде дитина.

У цей момент Аліна пошкодувала, що вона не має з собою бінокля. Їй хотілося виразно бачити обличчя чоловіка.

— Ой, коханий, вибач, — сказала Аліна. – Я тобі передзвоню.

Василь щось почав говорити жінці, на обличчі якої була щаслива посмішка. Його обличчя було серйозним. При цьому він багато жестикулював. Аліна бачила, як посмішка поступово сходить з обличчя жінки, і її обличчя стає злим. Вона жбурляє троянди на столик і йде. Василь навіть не намагається її зупинити. Він лишається на своєму місці.

“І це все? — розчаровано думає Аліна. – Так швидко? Достатньо було вигадати про дитину і все? Їхній роман закінчено? Ну це не так цікаво, як я собі уявляла.

Василь пив каву та дивився на свій телефон.

«Це він дзвінка від мене чекає, – подумала Аліна. — Ну, нехай чекає.

Вона подзвонила йому хвилин за п’ять. Сказала, що зараз їде додому, а ввечері, коли він повернеться з роботи, вона докладно йому розповість.

До вечора було ще далеко і Аліна вирішила прогулятись.

«А що коли, — думала Аліна, — все це знак згори? Ну, як підказка мені. Про те, що настав і мій час ставати мамою. Адже як він швидко зреагував на моє повідомлення. Її зла фізіономія і кинуті на столик червоні троянди… Це багато про що говорить.

Та якби в них там було все серйозно, хіба б він так поводився? Ні звичайно. І вона б квітами не жбурлялася, якби він не сказав їй, що між ними все скінчено.

Аліна сиділа перед телевізором і лопала морозиво. Вона вже прийняла рішення, а отже тепер могла собі дозволити все. Вона навіть не пішла зустрічати Василя, коли почула, що він прийшов.

Подивилася на нього лише тоді, коли він увійшов до кімнати. У його руках було дуже багато червоних троянд. Аліна навіть не могла їх порахувати.

– Кохана, я такий щасливий, – сказав Василь. — Як це здорово. А хто? Хлопчик чи дівчинка?

— Про це ще рано говорити, — сказала Аліна, байдуже забираючи квіти і ставлячи їх у високу вазу. — Та й яка різниця?

— А й справді, — охоче погоджувався Василь, — жодної різниці. Хлопчик – добре. Дівчинка ще краще.

«Який він милий, коли не бреше, — думала Аліна, роздивляючись свого чоловіка так, ніби вперше його побачила. Вибачити його, чи що? Гаразд. Вибачаю. Подивимося, яким він буде тато.

Василь відчув, що з моменту, коли Аліна дізналася, що стане мамою, і повідомила про це, її ставлення до нього дуже змінилося. Немає вже тієї колишньої теплоти та ласки. Вона не називає його більше зайчиком і котиком.

Але Василь заспокоює себе припущенням, що такі зміни відбуваються з усіма жінками, коли вони стають мамами, і вважає себе щасливим чоловіком та батьком.