В Петра заболіла спина і він позичив в свого колеги засіб, який йому передали з гір. Петро вирішив не читати інструкцію і дуже про це пожалів

Петя третій день мучився зі спиною. У четвер у попереку щось клацнуло, а потім з очей Петі посипалися іскри, а з рота – міцна лайка.

Абияк йому вдалося дошкандибати до дивана і навіть докричатися до дружини, але на цьому його успіхи закінчилися. Лежачи в позі літери “г”, Петя відчував себе сам на цю літеру, бо навіть ворушіння пальцем ноги віддавалося в поперек.

Дружина бігала навколо з знеболюючим, поясом із собачої вовни та телефоном, яким збиралася викликати швидку, але якщо до пігулок Петя поставився прихильно, до пояса терпимо, то лікаря відмовлявся викликати категорично.

– Саме пройде! – категорично простогнав Петя, але пішов на поступку дружині, що якщо на ранок легше не стане, то тоді вже можна і швидку викликати.

Легше Петі не стало. У спині щось неприємно хрустило, розігнутися повністю не виходило, але, принаймні, він уже міг сам підвестися з ліжка і дійти туди, куди йому треба. Наприклад, працювати. Звичайно, колеги не могли проігнорувати зміни в осанці Петра, тому відразу ж поцікавилися, чого це так перекособочило його.

Секрету Петя зі свого стану не робив, тому розповів усім охочим свою трагічну історію.

Колеги жалібно поспівчували, а потім один із них заявив, що буквально півроку тому сам потрапив у таку неприємну історію. Теж ходив у незвичних положеннях і випрямитись до кінця не виходило, як і зігнутися більше.

Але має товариша, який живе у горах, і той йому порадив чудовий засібю. Склад даного продукту більше нагадує вміст відра для сміття і ями для компосту.

Колега пообіцяв, що вже наступного дня Петя скакатиме як молодий козлик, забувши про всі болі в спині. Колега ось сам скакав.

Оскільки допомогла одна процедура, то цього чудодійного зілля у нього залишилася майже повна пляшка, а оскільки він хороший колега, то готовий безоплатно, тобто дарма, віддати його Петі.

Відмовлятися від такого широкого жесту Петя не став, і наступного дня вже отримав заповітне зілля разом із короткою інструкцією “Обов’язково прочитати інструкцію”.

Додому Петя летів, наскільки в його стані це взагалі було можливо. Вдома одразу ж скинув одяг і вже приготувався мазати, але перервався під здивованим поглядом дружини. Ну, не звикла вонам бачити чоловіка в одній білизні прямо біля вхідних дверей.

Коротко описавши дружині ситуацію Петя пройшов у зал, де ледве видерся на диван і зажадав від дружини посприяти в намазуванні чудо-зілля.

– Почекай, дай хоч інструкцію спочатку прочитати, – несміливо запротестувала вона, але чоловік нетерпляче пирхнув і відібрав у неї з рук флакон.

Перш ніж дружина встигла сказати ще щось, Петя вже витрусив неабияку порцію зілля на руку, а потім щедро розмазав ним поперек.

Всю помилковість своїх поспішних дій Петя відчув на власній шкурі вже за кілька хвилин. Спочатку не відбувалося нічого, і Петя навіть подумав, що замало намазав, але потім по шкірі почало розливатися приємне тепло.

Петя задоволено розслабився, але дуже швидко напружився знову, тому що приємне тепло дуже швидко змінилося  гарячим відчуттям, немов розпеченою праскою.

Спочатку Петя терпів, потім просто заціпенів від сильного болю, потім почав кататися по дивані, намагаючись хоч якось полегшити свій стан.

Дружина завмерла біля дивана, крутячи в руках марну інструкцію. Вона не могла зрозуміти, що їй робити, щоб допомогти чоловікові.

– Дуй! Дуй швидше! – заволав Петя, підставляючи дружині місце, яке терміново вимагало обдування.

Жінка стала старанно дмухати, виконуючи вимоги чоловіка, але швидко задихалася. Голова закрутилася, і дружина нетвердою ходою добралася до крісла, куди й звалилася. В організмі явно настало кисневе голодування.

Ніким необдуваний Петя підскочив з дивана і заметався по кімнаті спиною вперед, щоб зустрічні потоки повітря хоч якось обдували нещасний поперек. Деколи Петі здавалося, що він відчуває запах горілого м’яса, що, до речі, було правдою, адже з цим всім дружина зовсім забула про готовані котлети.

У своїх метаннях Петя натикався спиною на предмети, що тільки посилювало його страждання. У голові крутилися думки, як зупинити це жахіття, що притиснути до спини. Але навіть одна думка про те, як щось стосуватиметься шкіри, викликали у Петі нові напади болю.

У своєму неконтрольованому бігу Петя добіг до ванної, і в голові наче спалахнула лампочка! Як же він одразу не додумався! Треба просто змити цю жахливу гидоту зі свого тіла, і його муки припиняться.

Не гаючи часу на роздуми, Петя поліз у душ. Дружина ж, коли чоловік зник з поля зору, а кисень належним чином наситив мозок, вирішила таки дочитати інструкцію. Раптом там написано, як усе це божевілля можна припинити.

– Петю, тільки не вздумай… – її слова перервав дикий крик чоловіка з ванної. – Змивати це водою…

Але слова були зайвими, бо Петя вдруге за вечір сам зрозумів усю фатальність своєї помилки. Якщо раніше озеро розпеченої лави вирувало тільки в районі попереку, то тепер воно розтікалося нижньою частиною тіла, не обходячи стороною і найбільш ніжні і чутливі місця Петіного організму.

Кінець вечора Петя пам’ятав невиразно. Начебто його витягли з ванни, витерли, поклали на ліжко і мазали чимось божественно холодним, що давало відпочинок змученому тілу.

– Фу, Барсик, фу! Ану, не злизуй з тата сметану! – почув він, поринаючи чи то в сон, чи в забуття.

Вранці Петя прокинувся і довго бездумно дивився в стелю. Вчорашній день виринав у пам’яті якимись окремими фрагментами, які змушували Петю мерзлякувато щулитися. Він спробував підвестися з ліжка, це вдалося зробити з дивовижною легкістю.

Петя пройшовся по кімнаті, обережно нахилився, вирінявся і радісно зазначив, що спина нітрохи не болить, взагалі як нова.

“А засіб працює”, – зазначив про себе Петя, але кристально чітко усвідомив, що більше до його використання вдаватися не буде.