Світлана вже й не знала, на яку ще підлість здатний її чоловік. Але яким би він не був хитромудрим, знайшовся ще хитромудріший

Світлана не розлучалася з Андрієм, бо в них двоє дітей, і вона вірила, що їхній шлюб ще можна врятувати. І це при тому, що Андрій ось уже рік, як удома майже не буває, загляне іноді, переконається, що все, як і раніше, і знову зникає. На будь-які спроби Світлани виправити стосунки відповідає, що у них і так все гаразд.

– І не треба нічого виправляти, – каже він. — Усі так живуть. Змирись. Радуйся тому, що маєш дім, є діти. Ти заміжня. У тебе є робота. Чого тобі треба?

Світлана лише одного разу заїкнулася про розлучення, але це скінчилося нічим.

— Навіщо мучитися? – сказала вона тоді. — Може, розлучимося?

– А хто мучиться? — засміявся Андрій. — Мене особисто все влаштовує. А про розлучення забудь.

Андрій не хотів розлучатися з трьох причин. Першою причиною було те, що він жив із іншою. Вона не втомлювала його проханнями про одруження, бо знала: він одружений і має двох дітей.

— Я ж не можу залишити своїх дітей на їхню недолугу матір, — виправдовувався перед нею Андрій. — Заради них тільки й мучу себе.

Друга причина , через яку Андрій не поспішав розлучатися, це щоб не платити аліменти дітям. Свій справжній дохід він приховував від дружини. І при зарплаті понад сто тисяч давав Світлані щомісяця на все про все десять тисяч.

«А навіщо їй більше? – думав він. — У неї зарплата така сама, як і в мене».

Третя причина, Що навіть за квартиру, яку вони купили три роки тому і за яку ще п’ятнадцять років розплачуватись потрібно, платила лише Світлана зі своїх грошей. А коли вона нагадувала йому про це, він відповідав, що в їхній сім’ї немає свого та чужого, а все спільне.

– Зрозуміла? — суворо відповів Андрій.

— Зрозуміла, — відповіла Світлана і продовжувала чогось чекати і сподіватися.

І, мабуть, Світлана могла так і все життя чекати, якби доля не звела її з Георгієм.

Георгій тоді шукав собі дружину. Але так виходило, що довкола були нецікаві для нього варіанти.

“Що ж робити? – думав Георгій. — Мені скоро сорок, а я ще жодного разу одружений не був. Навіть заповіт нема на кого скласти. А якщо станеться що? Кому все моє добро дістанеться? Хто продовжить мою справу?

Вирішив порадитися зі знаючою людиною: зі своїм другом Василем.

— Твоя помилка, — сказав Василь, — що ти шукаєш собі наречену серед вільних жінок. Тоді як сам чудово бачиш, що всі ласі шматочки давним-давно одружені.Доганяєш, до чого я веду?

— Доганяю, — відповів Георгій. — Але ж хіба так можна?

– Як так?

— Спокусити чиюсь дружину та руйнувати сімʼю. Та як же я після цього житиму? Адже після такого в очі чесним людям дивитися не зможу.

— Шукай свою наречену серед заміжніх! Але в таких сім’ях, де все й так уже давно зруйновано без тебе. Розумієш? Ось і вийде, що ти не руйнівник, а навпаки. Спаситель та творець нового. Тут головне, щоб ви обоє любили одне одного. І тоді все інше — нісенітниця. Зрозумів?

— Зрозумів, — впевнено відповів Георгій.

Він не був із тих, кому очевидні речі треба було розжовувати по кілька разів. Йому одразу все стало зрозуміло.

Подякувавши Василю за пораду, Георгій почав шукати своє щастя серед уламків чужого. Ось тоді він і зустрів Світлану. Це було через тиждень після того, як Андрій сказав їй, щоб вона забула про розлучення.

Цього дня вона разом з дітьми пішла гуляти, і випадково заскочила в гості до своєї подруги Рити, чоловіком якої і був той самий знаючий чоловік Василь. Там Світлана й познайомилась із Георгієм, який теж випадково забіг у гості до свого друга.

Світлана одразу сподобалася Георгію. А вона, звісно, ​​ні про що таке й не думала. З якого дива? Адже вона одружена. І має двох маленьких дітей.

А ось Георгій навпаки. Коли він побачив її, то почав думати тільки про неї. А коли від друзів дізнався, що відбувається у сімʼї Світлани, одразу зрозумів, що знайшов ту, яку шукав. Подзвонив їй і, під якимось вигаданим приводом, запропонував зустрітися.

Пізніше вони почали зустрічатися частіше.

Коли, на думку Георгія, пройшло достатньо часу після того, як вони стали серйозно зустрічатися, він вирішив діяти.

«Я впевнений, що люблю її, а вона любить мене, — думав Георгій, — можна й заміж кликати».

І Георгій зробив Світлані пропозицію.

— Та ж я заміжня, — сумно відповіла Світлана.

— Іди від чоловіка і ставай моєю дружиною, — сказав він. – Чого ще чекати? Ми любимо один одного.

— Ну гаразд, — погодилася Світлана. — Коли чоловік знову з’явиться вдома, я поговорю з ним.

Чоловік з’явився нескоро. І розмова була короткою.

— Не отримаєш ти розлучення, — сказав Андрій.

– Але чому? – здивувалася Світлана. — Адже ми вже давно не разом. Сім’ї ніякої немає. Ти й удома рідко з’являєшся. Майже й не живеш тут. Навіщо я тобі як дружина?

«Хитра ти, Свєта, — подумав Андрій. — Квартира ще не виплачена, а ти йти зібралася. На мене одного все вирішила звалити. Ні. Не вийде. От коли виплатиш усе, тоді й вали на всі чотири сторони».

Але справжньої причини він, звісно, ​​не озвучив.

— Бо ти мати моїх дітей, — сказав він. — А значить, нічиєю дружиною, крім моєї, ти не повинна бути. А подаш на розлучення, я заберу в тебе дітей.

— Як ти їх забереш у мене?

– Вигадаю що-небудь. За це не хвилюйся. І сховаю їх так, що ти ніколи не знайдеш.

– Це підло, – сказала Світлана. – Не знала, що ти такий.

— Я й не на таке здатний. І краще тобі не знати, на що я ще здатен. Діти – це квіточки. Повір.

— Але… — спробувала заперечити Світлана, але Андрій її не слухав.

– Мене скільки не було? — спитав він. – Два місяці? Тримай гроші.

Сказавши це, Андрій залишив двадцять тисяч і пішов на вихід.

— І коли тебе наступного разу чекати? – запитала Світлана.

— Не став дурних питань, — відповів Андрій, — це й мій дім теж. Коли захочу, то й прийду. І не дзвони мені більше з дурними питаннями, де я, що роблю і коли повернуся. Дзвони лише, якщо щось важливе буде. Зрозуміла?

– Зрозуміла.

Наступного дня Світлана розповіла все Георгію.

— Я боюсь, — сказала вона. — Бо не знаю, на яку ще підлість мій чоловік здатний. Раптом він із дітьми щось зробить? Чи зі мною?

— Тим більше тобі слід якнайшвидше піти від нього, — сказав Георгій. – Прямо зараз. До мене.

– А квартира? – запитала Світлана.

– Залиш йому. Адже це його дім, він сам сказав. А то справді, хто знає, що він витворить заради неї.

Світлана не стала заперечувати. Вона зібрала речі, забрала дітей, і вони поїхали.

Дорогою додому, Георгій зауважив, що Світлана про щось думає.

– Та я зараз про квартиру подумала. За неї ще платити та платити.

– Все правильно. Саме це і змусить його якнайшвидше розлучитися. Адже ти тут більше не живеш? Так? Ну от, отже, тепер за все платитиме він.

– А раптом не стане? Має зарплату маленьку.

— Тоді ви обоє залишитеся без цієї квартири. Тебе це дуже засмучує?

— Анітрохи.

— Оце ти скажеш йому сьогодні ввечері по телефону. А заразом і повідомиш, що сама подаш на розлучення.

Світлана зателефонувала, коли Андрій сів вечеряти, вона сказала чоловікові, що у квартирі більше не живе та подає на розлучення. Андрій почав кричати, що забере у неї дітей і сховає, як і обіцяв… Світлана на це відповіла, що спочатку йому доведеться їх знайти для цього, а це не так просто.

Тоді Андрій пообіцяв повернутися до неї, і нікуди більше не йти, але Світлана на це не погодилася. Натомість його дама серця відразу зібрала його речі і виставила Андрія зі своєї квартири. Повечеряти він так і не встиг.

Прийшовши додому, чоловік виявив, що в холодильнику порожньо, і його явно ніхто не чекав … “Не збрехала, значить … Справді пішла. І де її шукати?” -замислився Андрій. Наступного дня він приступив до пошуків дружини та дітей. Світлана ж подала цього дня на розлучення.

Пошуки Андрія мали успіх через місяць, коли він зустрівся з дружиною в суді. Він заявив, що проти розлучення, а Світлана сказала, що згодна з ним не розлучатися, але тоді аліменти він платитиме вже на трьох дітей, адже вона вагітна… І тут Андрій різко передумав.

На квартиру Світлана не претендувала, вона просто зажадала, щоб він заплатив їй за її частину у квартирі половину вже виплаченої банку суми… І на це Андрій погодився, адже йому треба було десь жити.

Отже, все, що він назбирав потай від дружини, він їй і віддав у рахунок сплати за її частину у квартирі. Аліменти йому, звісно, ​​теж присудили. Він хотів звільнитися, щоб Світлана нічого від нього не отримувала, але борг перед банком змусив його передумати…

Світлана через місяць вийшла заміж за Георгія і отримала перші аліменти на дітей. Їхній розмір її порадував, адже сама вона незабаром повинна була піти в декрет. А Георгій вдячний другові за ту пораду.