Принципово не відчиняла домофон і двері на поверх сусідам, що нахабніли. Їм ліньки ключі зробити, а я бігати повинна

З сусідами погіршилися стосунки, хоча раніше досить чемно віталися. Але так було до того, як вони вкрай нахабніли.  Не знаю, коли вони вирішили, що я їхній особистий дворецький, і мене можна смикати в будь-який час дня і ночі, щоб я відчинила їм двері. Звичайно, я майже завжди вдома, але я в декреті, і мені явно є чим зайнятися, окрім як бігати по дзвінку сусідів їм відчиняти домофон та двері на поверсі.

Живуть вони тут майже рік. Раніше жодних проблем із сусідами не було. Шуміли в міру, загальний простір не захаращували, поводилися ввічливо.

Жили ми спокійно, один одному не заважали, доки сусіди не посіяли ключі від домофону та дверей на поверх. З того часу в нас почалася напруження.

Коли вони зателефонували до домофону вперше, пояснили ситуацію і попросили відкрити, я без проблем їхнє прохання виконала. Все-таки ми всі люди, трапляється різне. Сама кілька днів дзвонила сусідам, коли в мене розмагнітився ключ від домофона. Довго його робили, тож доводилося турбувати сусідів.

Чотири дні я спокійно відчиняла двері, хоча вже закрадалися думки, що сусіди обнагліли. На шостий день ці думки зміцніли. Вже за тиждень точно можна зробити дублікати ключів. Навіть якщо немає оригіналів, то могли б попросити у нас, позичивши би на день.

Коли пролунав черговий дзвінок, я відчинила двері, але поцікавилася у сусідів, коли вони збираються вирішувати питання з ключами. Все-таки мені незручно постійно вставати і бігти відчиняти їм двері. У мене є свої справи, а зайві дзвінки дратують, особливо коли лунають невчасно.

А сусіди мені заявляють, що я все одно вдома сиджу, отже, мені не важко їм відчинити двері. У цей момент я зрозуміла, що більше дверей сусідам не відчиню.

Наступного дня я відключила звук на домофоні, попросила чоловіка тимчасово відключити дзвінок, щоб нас ніхто не турбував.

У чоловіка ключі є, друзі та рідні, якщо зберуться прийти, то подзвонять на телефон. А ось сусідам слід виплутуватися якось самостійно із ситуації, що склалася.

Першого ж дня після нововведень сусіди постукали і поцікавилися, чи все в мене нормально, бо вони дзвонили, а я не відкрила. Я сказала, що не чула їхніх дзвінків, дитина плакала, от і не склалося. По їхньому вигляду було помітно, що мені не повірили, та я й не намагалася їх переконати.

Через три дні тиші я зіткнулася з ними в коридорі. Вони зі мною навіть не привіталися, мабуть, образилися. Але мене це не дуже засмутило.

Домофон я ввімкнула, чоловік дзвінок теж зробив, поки тиша, мабуть, сусіди зрозуміли, що прислуговувати їм ніхто не збирається, тож потурбувалися зробити собі ключі. З нами тепер не вітаються, але не дуже й хотілося.