Щоб перетворити наше життя на пекло, свекруха притягла в квартиру свого кавалера, обидвоє поводяться зухвало

Становище патове, нерви вже на межі, а виходу із ситуації поки що не передбачається. А я одразу знала, що це дурна ідея – жити в одній квартирі зі свекрухою. Але чоловік уперся, там же і його половина є, він має право. Право він має, але кому від того легше? Треба було інакше вирішувати питання.

Ми маємо молоду сім’ю. Ми з чоловіком чотири роки одружені, я три місяці тому народила дитину. Саме через мою вагітність чоловік і вирішив, що винаймати квартиру в декреті – недозволена розкіш.

Я ж не працюватиму, тому треба якось економити. Ось чоловік і вирішив заощаджувати на житлі. Тільки це не влаштовує його маму, яка звикла вважати квартиру своєю особистою вотчиною.

Стосунки чоловіка та його мами найменше мені нагадували споріднені. Ну чи це родичі в дуже дальньому поколіні, бо тепла та розуміння там не було ні на гріш.

У чоловіка своє життя, у його мами своє, взаємодій практично не відбувалося. Мене це дивувало, але навіть тішило, бо у багатьох подружок свекрухи беруть надто велику участь у їхньому житті.  У мене ж з моєю були ідеальні стосунки – ми один одного просто не чіпали і жили в паралельних світах, що нас обох влаштовувало.

Так було, поки чоловік не вирішив, що ми житимемо у квартирі, де йому належить половина. В тій самій, де живе його мама, а він сам останні років десять з’являвся тільки в гості.

Я боязко тоді йому говорила, що це не найкраща ідея, але чоловік мене жорстко обсікав, йому ж видніше, він усе владнає і з усім розбереться. Мені залишалося лише повірити.

Мені чоловік сказав, що все нормально, можна переїжджати, але коли ми переїхали, стало зрозуміло, що нормальності тут немає.

Свекруха була категорично проти переїзду, про що голосно заявляла. Чоловік скандалив з мамою день у день, а я намагалася не траплятися їй на очі. Мама чоловіка звикла жити сама, і її не влаштувало, що тепер доведеться терпіти ще й сім’ю сина, в якій незабаром з’явиться немовля.

Чоловік же вважав, що якщо у нього за документами є половина квартири, то він спокійно може зайняти одну з кімнат, і нічий дозвіл йому не потрібний.

Зрозумівши, що криками нічого не вирішити, свекруха почала нас виживати, роблячи дрібні гидоти. То туалет із ванною на годину з ранку займе, то наші продукти виставить на стіл, щоб вони швидше зіпсувалися.

Мені було дискомфортно, я просила чоловіка з’їхати, але він уперся, що зі своєї квартири нікуди не поїде, тим більше, коли я ось-ось народжу.

Коли народилася дитина, стало лише гірше. Тепер скандали були й ночами, бо немовля дуже часто плакало, вимагаючи до себе уваги.

– Я у своєму домі спати не можу! Дякую синку! Завів сім’ю – так забезпечуй її і житлом, і все інше, а не сиди у матері на шиї!

На ці репліки свекрухи чоловік починав репетувати, що ні на чиїй шиї не сидить, а є власником половини квартири, тож і робити може все, що хоче.Свекруха тоді заявила, що і вона тоді робитиме все, що хоче. Ми не відразу зрозуміли зміст її слів, але тепер уже стало ясно, що вона мала на увазі.

Мама чоловіка притягла до дому свого мужика, з яким у неї останні кілька місяців роман. Поселила у своїй кімнаті і почала вести бурхливе особисте життя.

У ванну тепер вранці і ввечері не потрапити, на кухні завжди накурено, а про звуки, які долинають із кімнати свекрухи і говорити не хочеться. Так навіть ми не поводилися, намагаючись стримуватися. А от свекруха стримуватись не збирається. Вона заявила прямо, що не заспокоїться, допоки нас не виселить. Чоловік виселятися тепер не буде з принципу.

Мене вся ця вистава вже дістала, а найгірше, що до чоловіка не достукатися. Тому я вирішила переїхати до своїх батьків, там мені буде спокійніше, а чоловік нехай і далі з мамою воює, якщо йому більше немає чого робити.

Причому я кликала чоловіка переїхати до моїх батьків, місце там є, але йому важливо, що це його частина квартири і він там житиме. От і нехай мучиться без мене.