Я то думала, що ми разом через велике кохання, але навіть квартирне питання поставило сумнів на нашому шлюбі. Я й не знаю, чи мені потрібен мені такий чоловік

Інна та Дмитро ще влітку пурхали над землею. А тепер між ними розбіжності та бажання весілля скасувати. Причиною цього стало квартирне питання.

Інна своєї нерухомості не має, тільки особисті накопичення у розмірі 30 тисяч. Дмитро мешкає в однокімнатній квартирі, яка належить його батькам. Вони мешкають в іншому місті.

Ремонту це житло не бачило років 30. Шпалери відклеїлися, штукатурка обсипається, сантехніка протікає. Все треба міняти.

Інна запропонувала цю квартиру продати та купити двокімнатну квартиру в новобудові, зробити ремонт і жити, планувати дітей. Але Діма встав дибки: навіщо це потрібно? Є ж квартира! Треба тільки зробити ремонт. А іпотеку платити при тому, що нам є де жити, я не збираюся.

Ремонт буде робитися, природно, із залученням коштів Інни + кредит на нові меблі та техніку.

Переписувати чи оформлювати даровану на квартиру батьки Діми не збираються. Нехай все залишиться так, як є.

Але Інну такий розклад тягне за собою: а раптом стосунки з ними зіпсуються і вони попросять квартиру звільнити? Чи кохання закінчиться і Діма скаже їй зібрати речі та піти?

Він каже, що якщо будуть чеки на придбання будівельних матеріалів та техніки, то в суді легко можна довести, що Інна вкладалася у квартиру фінансово. Але вона не хоче збирати чеки та зберігати їх роками, і тим більше щось доводити в суді. Вона хоче бути господаркою свого житла. Зараз все добре, але й про майбутнє треба думати.

Можна залишитися біля розбитого корита і після 10 років шлюбу з двома дітьми на руках. А вони потім спитають: “Мамо, а чим ти думала?”

“Я хочу своє житло, а не вкладатись у чуже” – каже Інна. Але зі своїми накопиченнями вона – “один у полі не воїн”. Навіть на кімнату не вистачить.

Дмитро ображається: “То ти зі мною через кохання? Чи через квартиру?”

Кожен хоче убезпечити себе. Але домовитися не можуть…