У мудреця запитали: “Як відрізнити розумну людину від недалекої?” Він дав лаконічну відповідь

Деякі вважають, що розумна людина мовчазна. Вона, за бажання, може розповісти дюжину цікавих фактів, але їй незручно займати ваш час, тому що вона також добре вихована.

Буває, що розумна людина, “гарчить” на близьких, але тільки тому, що її відволікають від важливих думок побутом. Я гостювала у родичів: мати з п’ятьма класами освіти, а син – професор.

Щоранку мати питала: “Вітя, каву будеш?”. Він відмовлявся. Через пів години вона знову уточнювала – чи не питиме каву. Знову відмова. Потім третя спроба, четверта. Син дратувався, йшов у ванну кімнату і попереджав, щоб мати не сміла стукати до нього з питанням – чи буде він каву. Не буде. Якщо буде – сам попросить.

І справа тут не в зарозумілості, не в зневажливому ставленні до мами, а в тому, що сама мати мала зрозуміти: діставати сина весь ранок не треба. Він великий 50-річний хлопчик, сам може запалити газ на плиті.

Елеонора Рузвельт головною рисою розумної людини назвала небажання пліткувати і перемивати кістки знайомим. По-перше, це безглузде заняття, а по-друге, розумні люди не копаються в чужих секретах, а мислять іншими категоріями. Вони із задоволенням дискутують на тему добра та зла, але без згадування прізвищ конкретних людей.

У східного мудреця Абу-ль-Фараджа бін Харуна якось запитали його учні – як відрізнити розумну людину від недалекої? Він відповів:

“Недалека не відчуває прикрощів від убогості свого розуму”.

Навіть якщо в її житті все йде навперекій, вона не звинувачує в цьому саму себе. У цьому завжди винен хтось інший. Якщо на роботі їй роблять догану, значить, чіпляються і багато хочуть, занадто багато вимагають.

Її проженуть, звільнять, покинуть. А вона махатиме в слід кулаком і говоритиме: “Ви ще пошкодуєте, плакати будете, що не гідно оцінили мене”.

Але їй й на думку не спаде змінюватися, вчитися, вдосконалювати себе.

Абу-ль-Фарадж бін Харун продовжував:

“Знання – така дорога річ, що розумна людина черпає його з будь-якого джерела”

Розумна людина знає, де шукати інформацію і як нею користуватися собі на благо. Зв’язки, протекція, блат – це все зручно, але ненадійно. Освічена людина, що йде в ногу з часом, це не той, хто став володарем диплома, а той, хто продовжує рік у рік вчитися чогось нового.

Можливо, я когось зараз ображаю чи хтось у цих словах дізнається про себе, але мені часто ставлять найпростіші питання люди, у яких в руках є мобільний телефон та оплачений інтернет. Починаючи з того, як знайти потрібну будівлю до того, який список документів потрібен для виплати допомоги.

Я м’яко пояснюю, що в них у руках і карта міста, і купа законодавчих актів. Люди вигукують:

“Точно, а як я одразу не здогадався”. Як то кажуть, дай людині рибу і ти її нагодуєш. Але краще дати вудку і вона буде сита все життя.

Ще одне мудре спостереження:

Розумна людина завжди впізнає недалеку, бо сама була в її шкурі, перш ніж набралася розуму. Нерозумному ж ніколи не впізнати розумного, бо розумним він ніколи не був.

Поки ми навчаємось у школі чи у ВНЗ, у нас є стандарт, орієнтир – що має знати п’ятикласник і яку базу знань він має накопичити до 10 класу. У дорослому житті жодних градацій знань немає. Вважається, що чим більше платять, тим більший інтелект. А ще краще – робити щось на три копійки, а отримувати наприкінці місяця мільйон.

Мозок людини – це не той орган, який треба берегти від зайвої активності.

На завершення бесіди зі своїми учнями Абу-ль-Фарадж бін Харун сказав так:

Кого можна вважати розумним? Того, чиї плани здебільшого здійснюються.