Готовий піти від дружини з дитиною, надоїв вічний безлад вдома. Ну як це можна терпіти? Адже коли приходиш додому, хочеться тишини та порядку

Я довго терпів, але більше не можу. Мені не хочеться повертатися до власного будинку. Я працюю з ранку до вечора. Роботи багато, доводиться викладатися на повну, щоб заробити більше. Приходжу досить пізно. Але вдома нічого не змінюється. З порога валяються якісь речі, іграшки, сміття. На кухні в раковині немитий посуд. У спальні гора непрасованих речей.

Моя дружина Олена сидить у декреті із дворічним сином. І що гріха таїти, господиня з неї нікчемна. Коли ми жили вдвох, то утримувати дім було простіше. У вихідні ми разом прибирали, і на тиждень цього вистачало. Але з появою дитини все змінилося.

Стало в рази більше за різні речі. Додався дитячий одяг, іграшки та купа всяких дрібниць. З того часу наша квартира перетворилася на справжнє звалище. Ніде стати, щоб не натрапити на якийсь бруд.

Я сказав Олені, що не займатимуся прибиранням. Я не маю часу ще й це робити, я заробляю гроші для сім’ї. Адже вона сидить удома цілими днями. Так, дитина у нас рухлива, часто наводить свої порядки в квартирі. Але хіба нема часу хоча б трохи розгребти все це?

Мені важко зрозуміти, чим вона займається весь день. Іноді я приходжу додому, а вона просто лежить на дивані. Навколо повний бардак, а вона просто лежить.

Не раз я їй казав, наскільки сильно мене злить безлад вдома. Неможливо відпочивати у домі, де настільки брудно. Це просто фізично некомфортно! Але Олена відмовляється це розуміти. Я її просив, благав, лаявся з нею, влаштовував бойкот. Але цього вистачає на день-два, а потім квартира знову перетворюється на хаос. На цей раз мій терпець закінчився.

Кілька днів тому я прийшов додому і побачив ту саму знайому картину. У раковині посуд, який залишився ще позавчора. Гора речей, які треба погладити, лише зросла. Син сидить біля шафи у коридорі і виймає звідти якісь речі, кидаючи на підлогу. А дружина тим часом лежить на дивані і нічого не робить. Просто спостерігає за всім цим безладом.

Мої нерви не витримали. Я зібрав потрібні речі і пішов жити до мами. Дав дружині пару днів на роздуми: або вона змінює своє ставлення до порядку, або ми розлучаємося. У мами я вже чотири дні. Вперше за довгий час відпочиваю, адже тут чисто та затишно.

Я мав час подумати, і я засумнівався. Чи правильно я вчинив із дружиною? Невже повний бардак у квартирі – це привід для розлучення?