Невже знайти чоловіка, маючи дитину, настільки складно

Мені 33, є 4-річний син. Батько в його житті участі не бере, але справно платить аліменти.

Я самотня. Ні, у мене є робота і подруги, але все одно хочеться, щоб поруч був ще й коханий чоловік. Як влаштовувати особисте життя – не розумію.

Я нікого не примушую виховувати мою дитину, не шукаю йому батька. У нього він вже є, хоч і недолугий, і шукати йому заміну не має сенсу.

Ображає, що суспільство ставить на мені клеймо, змушує відчувати себе другим сортом, коли навколо багато молодих. Страшно через цинічне ставлення! Мене ж не тільки партнер для утіх цікавить, я хочу здорових відносин.
Ось приклад з життя (здається, мене можуть тільки такі відносини чекати).

Моя знайома знайшла собі чоловіка. У них спочатку були виключно горизонтальні відносини, але потім залицяльник звик, стали обідати, вечеряти, на концерти разом ходити. Але все без дитини. Чоловік категорично проти з нею час. Тобто про повноцінну сім’ю мови бути не може. Сина завжди з бабусею залишають. Хіба чоловік не розуміє, що для жінки її дитина завжди буде на першому місці? І якщо він не хоче з нею бути, то краще взагалі не починати звикати один до одного. Він що думає, вона в дитячий будинок здасть дитя від минулого шлюбу? І на що розраховує знайома, бачачи таке ставлення до сина?