Михайлик та лінія на вікні

Маленький п’ятирічний Михайло сидів біля вікна і дивився у нього. Мама обіцяла прийти, може ще трохи і вона з’явиться. Тоді Міша вийде їй на зустріч. Мама підхопить його, міцно притисне до себе і поцілує. Обов’язково скаже на вушко: – “Я люблю тебе”.

– Михайлику, підемо до діток. Всі вже їдять. Тобі теж треба поїсти, – сказала жінка, що.

– Я не буду. Я до мами хочу.

– Михайлику, мама прийде, обов’язково прийде. Ось тільки треба вирости трішки, а як виростеш, – жінка провела уявну лінію на середині вікна, – Мама прийде. А, щоб вирости, треба добре їсти і добре спати. Йдемо, я тебе з хлопцями познайомлю.

Міша трохи подумав, подивився на вікно.

– А це довго? – запитав він.

– Не дуже, потерпи трохи.

Вона взяла Мішу за руку, відвела в сусідню кімнату, посадила за стіл.

– Діти, привітайтесь, це Міша. Він тепер буде жити з нами.

– Привіт, я Сашко. А ця моя сестра Оленка, – представився, хлопчисько що сидів поруч і кивнув у бік дівчинки.- Ти її не ображай. Зрозумів? Я на десять хвилин старший від неї, вона мене слухається.

– Не заважай, мені їсти треба, що б вирости, – відповів Михайлик, – Тоді мама прийде і забере мене.

– Гарно, у тебе мама є? А тато? Ось у нас з Оленкою нікого немає. Тільки ти їй не говори, а то вона плаче. Маленька ще, та й дівчина.

Міша задумався, йому не хотілось розповідати про тата. Він приходив додому п’яний і бив маму. Іноді і йому потрапляло. Мама плакала. Він дуже не любив і боявся батька.

– Немає в мене тата, – збрехав він, – не потрібен він нам. Знаєш, яка у мене мама добра. Вона мені іграшки купує і цукерки. Ось коли прийде по мене, цілу купу цукерок принесе.

– Нам теж давали цукерки на свято. Правда, я свої не їв, Оленці віддав. Вона їх дуже любить. А я – чоловік, можу і без цих дурниць обійтися. Хоча дуже хочеться.

– Я тебе пригощу і сестру твою теж.

Після обіду він показав хлопцям уявну лінію на вікні.

– Ось, коли я виросту цього рівня, мама прийде і забере мене.

Хлопці з заздрістю розглядали вікно.

До них підійшли старші хлопчаки.

– Ха, ха, ха! Не придумуйте нісенітниці. Ніхто до вас не прийде і не забере, розсміялися вони.

– А ось і прийде. Вона обіцяла.

– Казки це, а ти брехун, – знову почали кепкувати дорослі хлопці.

Міша почервонів від злості, стиснув кулачки і кинувся на кривдників. Він люто бив руками і примовляв: – “Забере, забере, забере”. Сашко, побачив нерівний бій, кинувся виручати нового друга. Навіть Оленка схопила чиюсь то руку і люто вчепилася в неї зубами.

– Та що тут відбувається? Що за бійка? – жінка розтягнули забіяк в різні кути.

Ось так пройшов перший день Михайла в дитячому будинку. Підбите око, рвана сорочка і два нерозлучні друзі, Сашко і Оленка.

Чотири роки пролетіли швидко. Міша вже знав, що маму посадили за вбивство батька. Він прийшов п’яний і почав буянити. Схопив сокиру і замахнувся на Мішу. Вдарити не встиг, мама встромила в нього ніж.

Вечорами друзі діставали заповітну коробочку, де зберігалися мамині листи і багато разів перечитували їх. Потім акуратно все ховали в затишне місце. А потім дружно разом писали листи мамі. Вони знали, що через три місяці вона приїде і забере Мішу. Але все ж, кожен день після обіду, вони йшли до вікна і дивилися, чи доріс Міша до уявної лінії.

Одного разу, вони знову підійшли до вікна. До лінії ще не вистачало близько десяти сантиметрів. Міша виглянув у вікно. З-за рогу вийшла знайома фігура в сірому плащі.

– Мама, – спочатку тихо, потім зриваючись на крик, – Мама! Мамо!

Він вибіг їй на зустріч. Мама обняла його міцно, міцно і шепнула на вушко: – “Я люблю тебе. Я дуже за тобою сумувала.”

Пройшов час. Двоє дорослих чоловіків поправляли огорожу, жінка висаджувала квіти на могилі.

– Мама, тато, а чому у вас одна мама? Адже так не буває.

– Буває, донечко, буває. Твоя бабуся і мамина і татова і навіть дядька Сашка мама. Вона найкраща мама на світі.

– Знаєте, я вже дорослий чоловік, а ось до цих пір зрозуміти не можу, – промовив Петро, ​​- як вона в ті часи змогла нас з Оленкою забрати з дитячого будинку?

Міша поклав квіти на могилу.

– Ми дуже любимо тебе, мама. Ми дуже сумуємо без тебе. Спи спокійно. У нас все добре.